У дисертації здійснено комплексне дослідження співвідповідача у адміністративному процесі (процесуальна співучасть). Дисертація є комплексним теоретичним дослідженням правового статусу співвідповідача в адміністративному процесі та здійснено обґрунтування природи, сутності цієї категорії та вияву її прикладного аспекта. Обґрунтовано методологічну основу дисертаційного дослідження, визначено окремі методи, принципи та підходи наукового пізнання, які було використано для розкриття цієї теми.
Констатовано, що формування процесуального статусу сторін в адміністративному судочинстві відбулося на засадах синтезування принципів змагального та елементів розшукового процесу.
Обґрунтовано доцільність виокремлення трьох періодів теоретичного опрацювання процесуального статусу сторін адміністративного судочинства: 1) формування статусу учасників класичного змагального судового процесу, побудованого на засадах абсолютної рівності перед судом; 2) обґрунтування особливостей процесуального статусу сторін – учасників публічно-правових спорів і в судовому процесі, і в позасудових провадженнях; 3) конструювання особливого процесуального статусу сторін адміністративного судочинства на основі поєднання принципів змагальності та офіційного з’ясування обставин справи.
Встановлено, що сторонами в адміністративному процесі є особи, які беруть участь у справі від свого імені, з метою захисту власних прав чи інтересів, або забезпечення легітимності їх реалізації судом.
Подано авторське розуміння процесуальної співучасті як особливого процесуального інституту, що виникає з однорідних правовідносин, якщо права, інтереси чи обов’язки учасників адміністративного судочинства не виключають один одного, застосування якого забезпечує ефективний розгляд і вирішення справи, прискорення і спрощення її вирішення, а також виключення випадків винесення протилежних рішень за однорідними позовами. Фактична наявність цього інституту в адміністративному судочинстві підтверджується можливістю об’єднання тотожних позовів, тому в КАС України доцільно визначити порядок його використання, а також передбачити серед осіб, що беруть участь у справі, співпозивачів та співвідповідачів, визначивши їх процесуальний статус.
Доведено, що процесуальна співучасть адміністративних справ – це самостійний інститут адміністративного судочинства, який визначає компетенцію конкретного адміністративного суду або судів щодо вирішення, розгляду та розмежування підвідомчих груп (категорії) адміністративних справ. Визначено особливості інституту процесуальної співучасті адміністративних справ.
Акцентовано, що побудова системи адміністративних судів залежить від встановлених правил інстанційної та предметної підсудності. У КАС України встановлено комплекс норм, які створюють адміністративно-правові основи інстанційної та предметної підсудності адміністративних справ. Правові норми, регулюють ці види підсудності, наповненні різним змістом і встановлюють загальні та спеціальні правила, згідно яких відбувається розподіл справ між адміністративними судами, які є складовими судоустрою України.
З’ясовано, що процесуальна співучасть адміністративних справ – це сукупність правил, що визначать розмежування компетенції адміністративних судів по вертикалі щодо розгляду адміністративних справ у першій інстанції залежно від предмету публічно-правового спору та суб’єктного складу учасників. Предметна процесуальна співучасть адміністративних справ реалізується при поданні адміністративного позову до суду першої інстанції, який компетентний розглядати та вирішувати публічно-правовий спір по суті. Предметна підсудність визначає компетенцію судів різних ланок судової системи судів адміністративної юрисдикції. Призначення предметної підсудності адміністративних справ полягає в тому, щоб визначити і розмежувати повноваження всіх адміністративних судів щодо вирішення адміністративної справи як судом першої інстанції, а також окреслити підсудність певної справи (категорії справ), тобто визначити який саме адміністративний суд зобов’язаний розглядати справу у першій інстанції.
Наголошено, що у КАС України необхідно чітко визначити процесуальну співучасть, щоб у зацікавленої особи не виникало труднощів при визначені належного адміністративного суду для розгляду його адміністративного позову. Також потрібно передбачити, що адміністративним судам підсудні усі публічно-правові спори, крім тих, які згідно законом вирішуються іншими судами. Акцентовано, що саме таке положення, а не визначення підсудності шляхом встановлення у КАС України заплутаного через невизначеність і деталізацію категорій справ, дозволить уникнути ситуацій, коли суди різних інстанцій одночасно вирішують публічно-правові спори, або відмовляють у вирішенні певних справ з огляду на непідсудність.
