У дисертаційній роботі розроблено теоретико-методичні засади управління міськими територіями в умовах зміни клімату, відповідно до постулатів екологічної економіки, трансформаційної парадигми сталого розвитку та міжнародних кліматичних цілей. Обґрунтовано, що екологічна політика у сфері зміни клімату та заходи щодо пом’якшення зміни клімату та адаптації до неї на національному і міжнародному рівнях лише частково ефективні. Вони не охоплюють усього спектру значущих питань, не враховують ризики, потреби та можливості щодо адаптації на різних рівнях. Саме тому необхідно формувати поліцентричне та багаторівневе управління у сфері зміни клімату, зокрема з врахуванням зростаючої вагомості міст у цьому контексті. Розглянуто особливості впливу міських територій на зміну клімату та їх вразливість її до проявів і наслідків. Ідентифіковано комплекс чинників, які впливають на пом'якшення зміни клімату та адаптацію до неї у містах. Виокремлено ключові парадигми сталого розвитку міських територій в умовах зміни клімату, зокрема, слабка сталість, сильна сталість, критична сталість і трансформаційна сталість. В рамках розглянутих парадигм проаналізовано інтерпретацію зміни клімату з боку різних міждисциплінарних напрямів досліджень та наукових шкіл. Обгрунтовано, що постулати екологічної економіки і трансформаційна парадигма сталого розвитку найякраще узгоджуються з реалізацією міжнародних кліматичних цілей. На основі аналізу екологічної політики України у сфері зміни клімату обґрунтовано, що недостатня амбітність цілей в рамках національно визначеного внеску до Паризької угоди не дозволяє повною мірою реалізувати потенціал міських територій у цьому контексті. Здійснено критичний інституційний, еколого-економічний та SWOT аналіз планів дій щодо зміни клімату, затверджених органами місцевого самоврядування міст обласного значення, які прийняли зобов’язання щодо зменшення викидів парникових газів та адаптації до зміни клімату в рамках глобальної «Угоди мерів щодо клімату та енергії», та звітності на основі результатів їх втілення. Аналіз дозволяє ствержувати, що більшість міст застосовують стандартну теорію та методи неокластичної економіки, не враховують особливості викликів зміни клімату, потенціал для супітніх вигід та синергій, стійкості рішень, можливостей вертикальної та горизонтальної координації. Більшість міст cтавлять недостаньо амібтні цілі та в обмеженій мірі втілюють заплановаі заходи. Розроблено рамкові умови для аналізу багаторівневого управління міськими територіями в умовах зміни клімату. Сформовано авторський підхід щодо оцінювання дієвості рамкових умов управління, а також методів та інструментів прийняття рішень у цій сфері на основі інтеграції напрацювань науки сталості та екологічної економіки. Із застосуванням розроблених критеріїв здійснено оцінку низки рамкових умов, методів та інструментів. Розроблено індекс ефективності управління міськими територіями в умовах зміни клімату, який можливо оцінити на основі планів, звітності та відкритих даних міст. Індекс розраховано на прикладі трьох міст України: Львова, Одеси та Харкова. Запропоновано шляхи переходу від парадигми слабкої сталості до парадигми трансформаційної сталості в рамках дій міст щодо зміни клімату на стратегічному, тактичному та операційному рівнях. Обґрунтовано необхідні зміни в контексті екологічної політики у сфері зміни клімату, зміни в підходах до прийняття рішень та зміни в пріоритетах, потребу розбудови в інституційному та соціальному навчанні. Встановлення державою сприятливих можливостей та стимулів для дій щодо зміни клімату на місцевому рівні, інтеграція та узгодження пріоритетів та цілей різних міністерств, а також ефективна багаторівнева співпраця за підтримки міжнародних фінансових інституцій та транснаціональних мереж є вагомими чинниками досягнення цілей Паризької угоди щодо зміни клімату.
