В дисертації здійснено комплексне дослідження дискримінації та інституційного механізму її подолання в Україні. Визначено правові основи дискримінації, судового, позасудового та міжнародного механізму її подолання.
У науковому дослідженні здійснено комплексний аналіз дискримінації у контексті конституційно-правового регулювання, здійснено аналіз інституційного механізму подолання дискримінації та вдосконалення правового регулювання заборони дискримінації в Україні.
Розкрито зміст та сутність дискримінації як об’єкта конституційно-правового дослідження та досліджено конституційні аспекти її подолання.
Охарактеризовано основні елементи конституційно-правового регулювання в сфері забезпечення рівності всіх людей у реалізації їх прав та свобод.
Розглянуто методологічний інструментарій конституційно-правового дослідження дискримінації та інституційного механізму її подолання.
Запропоновано хронологічний опис розвитку уявлень про дискримінацію як правове явище на основі вивчення праць вітчизняних та зарубіжних науковців, міжнародних договорів та філософсько-правової спадщини європейських народів.
Досліджено історичний розвиток уявлень про рівність у різні часи та запропоновано періодизацію розвитку уявлень про дискримінацію (нерівність) як правове явище.
Обґрунтовано ряд концептуальних положень і понять, практичних рекомендацій щодо розуміння окремих аспектів принципу рівності та заборони дискримінації, механізму її подолання.
Удосконалено дефініцію поняття «дискримінація» як особливого порушення прав людини і громадянина, сутність якого полягає у запереченні свободи, рівності та гідності особи (групи осіб) або в унеможливленні втілити ці цінності у суспільних відносинах на власний розсуд у формах діяльності, які за змістом та наслідками не порушують прав інших осіб.
Удосконалено розуміння сутності дискримінації як порушення цінностей вільності, гідності та рівності. Як порушення вільності дискримінація унеможливлює або обмежує формування волі людини, яка є невід’ємною умовою її участі в суспільних відносинах; як порушення гідності – можливості для становлення та самоствердження людини як повноправного учасника суспільних відносин, її права на вільний розвиток; як порушення рівності дискримінація є загрозою функціюванню демократичної, соціальної та правової держави.
Запропоновано систему класифікації дискримінації як соціально-правового та конституційно-правового явища, засновану на виділенні видів (за ознаками розрізнення) та форм (за способами проявів) дискримінації.
Отримало подальший розвиток бачення законодавчого врегулювання протидії дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації через розмежування понять «традиційні» та «уніфіковані» цінності, що дозволить забезпечити рівне ставлення (захист) цих цінностей у суспільних відносинах.
Здійснено аналіз наукових джерел і правових актів, а також практики застосування принципу рівності та заборони дискримінації у діяльності Європейського суду з прав людини, Верховного Суду України, Конституційного Суду України та окремих зарубіжних країн, судів загальної юрисдикції України.
Обґрунтовано доцільність запровадження оновленого механізму подолання дискримінації в Україні.
Протидію дискримінації в Україні в усіх напрямках має здійснювати єдина незалежна державна установа, яка акумулюватиме всебічну інформацію про дискримінацію, комплексно і системно впроваджуватиме заходи для її подолання, зокрема відстежуватиме тенденції розвитку, напрацьовуватиме стратегії протидії новим загрозам, координуватиме взаємодію інших суб’єктів механізму подолання дискримінації.
В якості такого органу запропоновано створення Комітету із запобігання та протидії дискримінації, який на додачу до вищенаведених функцій здійснюватиме контроль за антидискримінаційною діяльністю суб’єктів механізму, забезпечуватиме ефективний захист прав людини і громадянина, забезпечуватиме виправлення прогалин у функціюванні механізму подолання дискримінації в Україні.
