У дисертації здійснено теоретичне узагальнення сутності, змісту, механізму, форм та методів інформаційного забезпечення в Україні. Визначено основні проблеми цього інституту у новоприйнятому законодавстві про вибори та розроблено заходи для їх розв’язання.
Обґрунтовано ряд концептуальних положень і понять, практичних рекомендацій на основі європейського досвіду, спрямованих на удосконалення конституційно-правового регулювання інформаційного забезпечення в Україні.
Розкрито проблемні аспекти загального та спеціального інформування в Україні, запропоновано рекомендації щодо їх вирішення.
За результатами аналізу виявлено, що за своєю сутністю інформаційне забезпечення виборів є багатогранним явищем і предметом дослідження, переважно, політичної та юридичної наук.
Запропоновано концепцію розгляду інформаційного забезпечення виборів як складного політико-правового феномену: а) інституту виборчого права; б) особливого виду інформаційної діяльності; в) невід’ємної складової виборчого процесу; г) складової системи гарантій виборчих прав громадян України.
Досліджено сутність поняття «забезпечення» як напрямку інформаційної діяльності в межах виборчого процесу, а також розглянуто історичний розвиток інформаційного забезпечення виборів в Україні. Встановлено, що цей інститут є комплексним правовим механізмом врегулювання суспільних відносин у сфері інформації про вибори, про суб’єктів висування на виборах та про перебіг виборчого процесу.
Розглянуто змістінформаційного забезпечення через встановлення принципів та основних засад інформування виборців, регламентування нормативного порядку діяльності суб’єктів інформування виборців, заходи охорони інтересів виборців та суб'єктів виборчого процесу.Принципи інформаційного забезпечення виборів засновуються на загальних принципах виборчого права, принципах інформаційної діяльності у виборчий період та принципах реалізації права на інформацію учасниками правовідносин, що пов’язані із виборчим процесом.
Визначено детермінанти становлення та розвитку інформаційного забезпечення виборців як інституту виборчого права: надання виборчого права усім дієздатним громадянам; розвиток засобів масової інформації; потреба у врегулюванні перманентного протистояння інтересів, який виникає між різними суб’єктами у зв’язку із бажаністю або небажаністю правових та політичних наслідків голосувань.
Сформульовано пропозиції по вдосконаленню законодавства щодо проблем інформування виборців та запропоновано внесення змін у чинне законодавство. Так, проведене дослідження дає підстави обґрунтувати пропозицію:
- закріпити на період виборчої кампанії режим відкритого доступу до конфіденційних біографічних даних зареєстрованих кандидатів (окрім даних про адресу проживання, особистого номеру телефону, персональних даних членів сім'ї);
- закріпити право засобів масової інформації та громадських організацій перевіряти достовірність біографічних даних кандидатів та звертатися до суду у разі виявлення фактів, що підтверджують їх недостовірність;
- закріпити основні засади забезпечення реалізації принципу свободи слова у виборчий період.
Зауважується, що міжнародні стандарти виборів доцільно розглядати як еталон та нормативну основу реалізації виборчих прав громадян. Ці рекомендації мають загальний характер для їх подальшої імплементації в національне законодавство.
За результатами аналізу судової практики з питань інформаційного забезпечення визначено, що проблематика спорів у сфері інформаційного забезпечення зумовлена: недосконалістю окремих норм виборчого законодавства, формулювання яких дозволяє багатозначне тлумачення; колізіями та конкуренцією цих норм із нормами законодавства про інформацію; відсутністю рекомендованої судової практики; непослідовністю та суперечливістю застосування судами практики ЄСПЛ; неврахуванням судами європейських рекомендацій із виборчих питань.
За результатами проведеного системного дослідження основних типів судових справ визначено необхідність удосконалення законодавства про інформаційне забезпечення виборів з питань: а) правового статусу біографічних відомостей кандидатів на виборах; б) забезпечення достовірності, повноти та точності цих відомостей; в) забезпечення доступності цих даних для виборців; г) участі засобів масової інформації у спеціальному інформаційному забезпеченні виборів; д) реалізації принципу свободи слова у виборчий період.
