Міхальов О. М. Партійна еліта як суб’єкт формування публічної політики та управління. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Установлено, що теоретичний базис аналізу феномену партійної еліти формується на перетині досліджень політичної й управлінської еліти та партійної системи. Аналіз дає можливість визначити такі узагальнюючі характеристики еліти, як: соціальна природа, способи рекрутування, соціальна роль, домінуючі способи діяльності, суб’єктність, об’єкти впливу, способи впливу та забезпечення власного статусу, механізми взаємодії з оточенням, соціально-економічні детермінанти формування та діяльності, їх ціннісні основи.
Аналіз особливостей партійної системи дав змогу виявити специфічні видові характеристики партійної еліти. Зокрема, це: організуюча роль політичної партії з мінімальним ступенем формалізації; високий рівень ціннісно-ідеологічної консолідації партійної еліти; концентрація її суб’єктності в управлінні партією, зокрема і щодо функцій її зовнішньої репрезентації; дуже велика роль корпоративно-групового інтересу в поєднанні з декларацією цінностей «загального блага»; опосередкована залежність від суспільства та громадянських інститутів; поширеність «тіньових структур» та більша динамічність взаємозв’язків із соціальними структурами; обмеженість інституційних механізмів забезпечення власного домінування і, відповідно, більша роль механізмів комунікації та переконань; належність до основного ресурсу та механізму формування політико-державних еліт і, відповідно, суб’єктів «обміну» видами діяльності та організації з політико-державною елітою.
Визначено концептуальні підходи та методологічні засади дослідження суб’єктності партійної еліти в процесі формування публічної політики та управління. При чому вирішальним є те, що в перехідний період, який характеризується підвищеним динамізмом, потрібні теоретичні засоби, інваріантність яких дає можливість здійснювати прогнозування та прийняття рішень на далеку перспективу. Оскільки складні соціальні об’єкти, до яких належить і партійна еліта, у динаміці розвитку можуть бути досліджені лише через процеси системного моделювання, цей підхід і визначено як основу для формування методології дослідження.
Розкрито поняття партійної еліти як частини еліти, яка здійснює самоорганізацію громадянського суспільства у процесі взаємодії з державними інститутами через сферу публічної політики в межах партійної системи на основі об’єднання громадян навколо стратегічних цілей, ідеології, що узгоджуються з інтересами розвитку суспільства та держави. Це та організована частина суспільства, яка здатна його консолідувати для реалізації стратегічних цілей і програмних завдань розвитку суспільства.
Обґрунтовано, що головне призначення партійної еліти – визначення концептуальних напрямів, цілей та завдань виходячи з інтересів громадянського суспільства та його складових, організація та управління процесами щодо їх досягнення. Під суб’єктністю партійної еліти пропонується вважати системну сукупність властивостей, що формує її здатність в суспільстві у форматі визначених цілей і завдань виконувати організуючу та консолідуючу роль щодо формування публічної політики на основі інтересів громадянського суспільства. Такий функціональний імператив має характер управління, оскільки процес управління – це діяльність суб’єкта зі зміни об’єкта для досягнення певної мети.
Розроблено з використанням системно-модельного підходу авторську модель суб’єктності партійної еліти у сфері публічної політики та управління, що включає в єдину систему, чинники, функції, структурні взаємозалежності складових та напрями реалізації суб’єктності партійної еліти в публічній сфері.
Визначено основні напрями реалізації суб’єктності партійної еліти у царині публічної політики та управління через механізми інституціоналізації. Обґрунтовано практичні рекомендації щодо створення відповідних інститутів та інституцій, системна сукупність яких створює цілісний суб’єкт діяльності – «партійну еліту» з притаманними їй властивостями: здатністю до генерації, організації, управління. Практичну спрямованість має й обґрунтування моделі організації діяльності партійної еліти як публічного суб’єкта з двома ієрархічними рівнями. Перший рівень складають регіональні партійні спільноти з адаптованими до регіональних потреб цільовими установками діяльності; на другому рівні під час взаємодії між цими спільнотами в рамках загальної стратегічної ідеї (мети) створюється цілісне партійне елітне об’єднання, яке виконує функції цілепокладання, координації, коригування та контролю.
Виокремлено фактори впливу на суб’єктну діяльність партійної еліти: духовний, аксіологічний, інтелектуальний, раціональне мислення, соціальна активність, ініціативність, а також оптимальне співвідношення індивідуалістичних та колективістських засад.
Ключові слова: публічне управління; публічна політика; партійна еліта; моделювання; системний підхід; інституціоналізація; лідерство; громадянські ініціативи; рекрутування; ідеологія.
