Роздимаха Є. А. Неформальні рухи як соціокультурне середовище молоді (50-ті рр. XX – початок XXI століття)

Об’єкт: генеза неформальних рухів молоді в 50-ті рр. XX – початок XXI століття як соціокультурного середовища молоді; мета полягає в цілісному системному розкритті досвіду діяльності та тенденцій розвитку неформальних рухів як соціокультурного середовища молоді в 50-ті рр. XX – початок XXI століття в контексті соціально-педагогічного та історико-педагогічного дискурсів; методи: загальнонаукові – аналіз, синтез, систематизація та узагальнення наукової літератури, нормативно-правових документів, соціологічних, архівних матеріалів (для аналітичної обробки джерел дослідження та обґрунтування його теоретико-методологічних засад); загальні історико-педагогічні – історико-структурний (для характеристики неформального руху як складного соціально-педагогічного явища); історико-генетичний (для визначення чинників виникнення неформального руху); спеціально-історичні – проблемно-хронологічний (для з’ясування стану розробленості проблеми соціально-педагогічної діяльності й функціювання неформальних рухів молоді, визначення понятійно-категоріального апарату дослідження, розробки його концепції); метод періодизації (для обґрунтування періодизації розвитку неформального руху); порівняльно-історичний метод аналізу зарубіжного та вітчизняного досвіду діяльності неформальних рухів молоді, що надає змогу порівнювати соціально-педагогічні факти, явища й результати; новизна: уперше цілісно й системно розкрито генезу становлення й розвитку неформальних рухів як соціокультурного середовища молоді; визначено періодизацію розвитку неформальних рухів молоді в єдності 4 етапів: 1-й етап (50-ті рр. – 60-х рр. ХХ століття) – становлення неформальних рухів молоді як самодіяльного соціально-педагогічного явища; 2-й етап (70-ті рр. ХХ століття) – поширення неформальних рухів як чинника соціального виховання молоді; 3-й етап (80-ті рр. XX століття) – активізація неформальних рухів молоді в нових соціально-політичних умовах; 4-й етап (90-ті рр. XX – початок XXI століття) – трансформація неформальних рухів молоді в контексті політики соціального виховання; виявлено тенденції розвитку неформальних рухів з позиції впливу на соціалізацію й соціальне виховання молодого покоління, які спостерігаються на кожному з етапів; уточнено понятійно-категоріальний апарат, зокрема: сутність понять „молодь”, „молодіжні рухи”, „неформальні рухи молоді”, „молодіжна субкультура”, „соціокультурне середовище”; набули подальшого розвитку наукові підходи до визначення соціально-історичних та педагогічних чинників розвитку неформальних рухів як соціокультурного середовища молоді; до наукового обігу введено невідомі та маловідомі архівні документи.