Демещук А. В. Зовнішня політика Республіки Хорватія (1991-1999 рр.).

English version

Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії

Державний реєстраційний номер

0821U100792

Здобувач

Спеціальність

  • 032 - Гуманітарні науки. Історія та археологія

13-04-2021

Спеціалізована вчена рада

ДФ 26.001.115

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Анотація

Розпад колишньої Соціалістичної Федеративної Республіки Югославії, становлення нових держав на її місці та трансформаційні процеси в них займають вкрай важливе місце в історії Європи кінця ХХ ст. У цьому контексті однією з центральних за значенням держав є Республіка Хорватія, яка разом із Республікою Словенія першою вийшла з Югославії і відіграла значну роль в ході Югославської кризи. Обидві републіки зараз є єдиними з колишньої СФРЮ членами ЄС і НАТО. Хорватія в 1990-і рр. пройшла складний шлях війни за відновлення територіальної цілісності, посткомуністичної трансформації та державного становлення. У перше десятиліття хорватської незалежності її влада на чолі з ХДС та президентом Ф. Туджманом змогла вирішити першочергові зовнішньополітичні завдання країни, забезпечити їй повноцінне місце в міжнародній спільноті та забезпечити надійний грунт для подальшої євроатлантичної інтеграції на початку ХХІ ст. Попри те, що Хорватія змогла втілити свої першочергові цілі, переважно безпекового характеру, зовнішньополітичний курс Загреба в 1991-1999 рр. зіштовхнувся зі значними викликами й носив часом суперечливий характер, що спричинило погіршення відносин країни із Заходом та замороження її євроатлантичної перспективи до зміни влади в 2000 р. Хорватський зовнішньополітичний досвід 1990-х рр. становить помітний інтерес для сучасної України, її влади та суспільства, адже Хорватії в той період зіштовхнулася із подібними викликами – неоголошеною війною, сепаратизмом, втратою частини своєї державної території – та з часом змогла відновити свою територіальну цілісність, що було здійснено почергово двома шляхами – військовим та мирної реінтеграції за участі ООН і міжнародної спільноти (Східна Славонія, Баранья та Західний Срем у 1995-1998 рр.). З огляду на це, вивчення взаємин Хорватії із міжнародною спільнотою та окремими її представниками, а також міжнародними організаціями, для подолання викликів, які перед нею стояли, було би корисним для нинішньої України. Відтак, питання зовнішньої політики, яку проводила хорватська влада в перше десятиліття незалежності є винятково цікавим, особливо для українського суспільства, а його дослідження – необхідним для повноцінного розуміння розвитку історичних процесів в кінці ХХ ст. на тернах колишньої СФРЮ та в Південно-Східній Європі загалом.

Файли

Схожі дисертації