Бойко О. О. Реалізація категорії інтертекстуальності в художньому дискурсі фентезі

У дисертаційному дослідженні здійснено текстово-дискурсивний аналіз однієї з актуальних проблем мовознавства – інтертекстуальності та її реалізації в художньому дискурсі фентезі. Уточнено поняття інтексту, інтертексту, міжтекстових відносин та інших дискусійних питань понятійно-термінологічного апарату інтертекстуальних досліджень. Співставлено поняття інтертекстуальності та інтердискурсивності. Аналіз сучасних розробок у площині типології інтертекстуальності дав змогу розробити власну концепцію і аргументувати, що насиченість текстів цитатами різного кшталту, алюзіями, референціями виконує когнітивно-сугестивну функцію. Визначено цитату як вторинний текстовий елемент, що виконує ілюстративну, аргументативну й текстотвірну функції. Ґрунтуючись на теорії прецедентних феноменів, ми проаналізували цитати й алюзії, наявні в текстах сучасних авторів, і запропонували схематичні класифікації цих інтертекстем. Під час дослідження національно-прецедентних та універсально-прецедентних феноменів було виявлено термінологічні лакуни – відсутність термінів на позначення трансонімічної одиниці, утвореної з допомогою переходу антропонімів до розряду хрононімів; запропоновано термін хроноантропонім. Активне використання оніричних елементів у фентезійному дискурсі спричинило необхідність запропонувати онім на позначення людського вчинка, мотивованого подіями, що відбулися в сновидінні ‒ онейрофактонім. Поєднання інтертекстуальності, оніричного дискурсу, інтермедіальних символічних зображень, елементів вигаданих мов та оказіональних онімів створює мовленнєвий жанр із яскраво вираженою модальністю ірреальності, яку марковано на рівні синтаксичних конструкцій і лексичних одиниць. Вважаємо перспективним подальше дослідження фентезійних текстів слов’янських авторів із розмежуванням понять «паралельні світи» та «множинні світи», аналіз інтермедіальних та інтердискурсивних включень. Науковий інтерес становить аналіз семантичного поля концепта МАГІЯ і його п’ятикомпонентної структури, яка містить у собі окрім досліджених лексичних компонентів компоненти «суб’єкти магії», «магічні артефакти», а також «магія як процес» і «магія як явище».