Підопригора І. І. Інформаційно-пропагандистське забезпечення у Військово-Морських Силах Збройних Сил України у 1992–2014 роках

Дисертацію присвячено вирішенню наукового завдання щодо висвітлення історичного процесу становлення та розвитку інформаційно-пропагандистського забезпечення у Військово-Морських Силах Збройних Сил України у 1992–2014 роках. Актуальність теми дослідження зумовлена зміною характеру збройної боротьби в бік активізації використання засобів інформаційного протиборства та зростанням ролі інформаційного впливу на особовий склад своїх військ (сил); триваючою збройною агресією Російської Федерації проти України із застосуванням інформаційних і психологічних операцій; певною подібністю сучасних умов функціонування інформаційно-пропагандистського забезпечення у Військово-Морських Силах Збройних Сил України після їхньої передислокації з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та умов його розвитку у 1992–2014 роках; протиріччями між гібридним характером сучасної збройної боротьби та невідповідністю інформаційно-пропагандистського забезпечення у Військово-Морських Силах новим умовам; між задекларованими завданнями інформаційно-пропагандистського забезпечення у Військово-Морських Силах Збройних Сил України щодо формування в особового складу стійкого морально-психологічного стану, захисту його від негативного інформаційно-психологічного впливу противника, та фактичною неготовністю протистояти агресору, зрадою і переходом на його бік значної частини військовослужбовців Військово-Морських Сил Збройних Сил України у березні 2014 р.; необхідністю підвищення ефективності інформаційно-пропагандистського забезпечення у Військово-Морських Силах Збройних Сил України в умовах триваючої збройної агресії Російської Федерації та потребою створення нової системи комунікацій у військах (силах); відсутністю критичного аналізу здобутків і прорахунків в організації інформаційно-пропагандистського забезпечення у Військово-Морських Силах Збройних Сил України у 1992–2014 роках, недостатньою науковою розробленістю теми та відсутністю комплексного історичного дослідження процесу розвитку інформаційно-пропагандистського забезпечення у Військово-Морських Силах Збройних Сил України, яке б узагальнювало досвід його організації у 1992–2014 роках. Аналіз історіографії засвідчив, що обрана тема знайшла лише часткове відображення в історичних працях вітчизняних науковців. Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що у дисертації вперше: узагальнено досвід інформаційно-пропагандистського забезпечення у Військово-Морських Силах Збройних Сил України у 1992–2014 роках; запропоновано та обґрунтовано авторську періодизацію становлення та розвитку інформаційно-пропагандистського забезпечення у Військово-Морських Силах Збройних Сил України; виявлено тенденції розвитку інформаційно-пропагандистського забезпечення у Військово-Морських Силах Збройних Сил України; встановлено спрямованість заходів інформаційно-пропагандистського забезпечення у Військово-Морських Силах Збройних Сил України у 1992–2014 роках; запропоновано типологію організації інформаційного впливу на особовий склад свої сил (військ); уточнено та доповнено: відомості про умови становлення та розвитку інформаційно-пропагандистського забезпечення у ВМС ЗС України у 1992–2014 роках і чинники, що впливали на нього; положення існуючої теорії інформаційно-пропагандистського забезпечення військ (сил); статистичні данні з обраної теми; набули подальшого розвитку історіографія, джерельна база та понятійний апарат за темою дослідження.