У дисертації здійснено теоретичне обґрунтування та практичне вирішення завдань щодо розвитку інноваційного потенціалу студентів закладу вищої технічної освіти, що виявляється у визначенні психологічного змісту та структури інноваційного потенціалу, виявленні особливостей сформованості його компонентів, встановленні взаємозв’язків між ними, здійсненні факторної конфігурації внутрішніх ресурсів, обґрунтуванні та експериментальній перевірці соціально-психологічних умов ефективності застосування тренінгової програми у процесі професійної підготовки майбутніх інженерів.
Основні результати дослідження викладено в трьох розділах дисертації.
У розділі 1 «Науково-теоретичні підходи до проблеми дослідження розвитку інноваційного потенціалу особистості» здійснено теоретичний аналіз підходів до вивчення феномену інноваційного потенціалу особистості, зокрема: антропологічного (нададаптивна природа, що включає соціально-психологічні якості та потенції); соціологічного (функціювання соціальних механізмів, що регулюють інноваційну діяльність); соціально-психологічного (динамічна поліфункціональна складна система, сукупність особистісних характеристик, ресурсів або потенційних можливостей, що зумовлюють здатність до здійснення інноваційної діяльності).
Операціоналізовано концепт «інноваційний потенціал особистості» крізь призму розкриття основних характеристик таких понять як «інновація» та «потенціал». В основу даного дослідження покладено поєднання цих двох феноменів, яке уможливило розгляд і розуміння інноваційного потенціалу як інтегративної сукупності внутрішніх ресурсів особистості та зовнішніх умов їх реалізації, що визначають її здатність до створення, освоєння та впровадження нового, унікального на користь суспільства.
Виокремлено індивідуально-психологічні особливості як передумови розвитку інноваційного потенціалу особистості. Встановлено, що ступінь значущості індивідуально-психологічних особливостей особистості залежить від конкретного інноваційного циклу (створення – освоєння – впровадження).
Проаналізовано організаційні практики розвитку інноваційного потенціалу студентів у закладах вищої технічної освіти. Зокрема, провідна роль у розвитку інноваційного потенціалу студентів належить підприємницьким університетам, які функціюють згідно «трикутнику знань» (освіта – наукові дослідження – інновації).
Обґрунтовано зміст і структуру інноваційного потенціалу особистості, що, як цілісне утворення і своєрідна організація психічних ресурсів, репрезентує собою цілісну багатокомпонентну структуру, в яку входять мотиваційний (мотивація досягнення, ситуативна самоактуалізація), когнітивний (провідна когнітивна модальність, інтелект), креативний (творчий потенціал та уява), емоційно-вольовий (локалізація контролю, емоційна стійкість), регулятивний (індивідуальний стиль саморегуляції, самооцінка) компоненти.
У розділі 2 «Емпіричне дослідження компонентів інноваційного потенціалу студентів інженерних спеціальностей» описано організацію констатувального експерименту та методи дослідження. Вибірку, що становила 438 студентів інженерних спеціальностей 1–5 курсів навчання КПІ ім. Ігоря Сікорського, поділено на три групи: 1) «інноватори»; 2) «потенційні інноватори»; 3) «консерватори».
Виявлено особливості сформованості компонентів інноваційного потенціалу студентів інженерних спеціальностей.
У розділі 3 «Умови розвитку інноваційного потенціалу студентів закладу вищої технічної освіти» обґрунтовано необхідні та сприятливі соціальні та психологічні умови, що впливають на розвиток інноваційного потенціалу студентів закладу вищої технічної освіти. Необхідні соціально-психологічні умови призводять до розвитку інноваційного потенціалу особистості, а сприятливі – посилюють його.
Розроблено та апробовано програму розвитку інноваційного потенціалу студентів технічного університету, що включає п’ять етапів: 1) гіпотезування; 2) генерування; 3) концептуалізація; 4) оптимізація; 5) реалізація. Обґрунтовано завдання і зміст програми розвитку цього компоненту, що включає такі розділи: «Інноваційно-творча спрямованість особистості»; «Технології індивідуального генерування інноваційних ідей»; «Концептуалізація інноваційних ідей»; «Формування базису прийняття інноваційних рішень»; «Комерціалізація результатів творчості».
Здійснено експериментальну перевірку соціально-психологічних умов розвитку інноваційного потенціалу студентів інженерних спеціальностей. Проведений кількісний та якісний порівняльний аналіз результатів формувального експерименту, дозволяє стверджувати, що розроблена програма є ефективним засобом розвитку креативного компонента інноваційного потенціалу студентів закладу вищої технічної освіти.
Ключові слова: інноваційний потенціал, ресурси, психологічні умови, соціальні умови, особистість, студенти, заклад вищої технічної освіти.
