Актуальність дослідження полягає в тому, що сьогодні формування резилієнтності як властивості людської психіки набуває особливого значення через необхідність чинити опір стресам, зумовленим об’єктивними обставининами стосовно перебування в умовах пандемії, соціально-політичних та військових конфліктів, загостренням економічних проблем у державі тощо. Складні життєві обставини та ситуації, кризові та конфліктні ситуації супроводжують процес особистісного розвитку та зумовлюють особистісні трансформації, що вимагають впровадження психологічного супроводу розвитку резильєнтності особистості як здатності до опанування стресом, розширення арсеналу стратегій поведінки і стійкість у реагуванні на стресори, міра якої визначає психологічне благополуччя, подальше більш продуктивне, повноцінне життя людини.
Мета дослідження – виокремити психологічні особливості та перспективні напрями розвитку резильєнтності особистості у складних життєвих ситуаціях.
Завдання дослідження: узагальнити теоретичні підходи до визначення резильєнтності особистості як її ресурсу у складній життєвій ситуації; розробити систему засобів психодіагностики резильєнтності особистості, що опинилась у складній життєвій ситуації; визначити ресурсний потенціал резильєнтності особистості у складній життєвій ситуації; визначити роль резильєнтності у переживанні психоемоційних станів у різних складних ситуаціях життя; виявити психологічні кореляти і предиктори резильєнтності особистості у складних життєвих ситуаціях; розробити програму психологічного супроводу розвитку резильєнтності особистості у складній життєвій ситуації.
Об’єкт дослідження: резильєнтність особистості у складній життєвій ситуації.
Предмет дослідження: психологічний супровід розвитку резильєнтності як ресурсу саморегуляції особистості, що опинилась у складній життєвій ситуації.
Для мети і розв’язання виокремлених завдань застосовано відповідні методи. Серед них: теоретичні – аналіз, синтез, порівняння, систематизація, узагальнення; емпіричні – експериментальні та психодіагностичні методики дослідження резильєнтності особистості; математико-статистичної обробки даних Статистичний аналіз здійснювався за допомогою пакету статистичних програм Statistica 6.0.
Визначено наукову новизну та теоретичну значущість наукової праці, які полягають у тому, що: уперше: виокремлено ресурсний потенціал резильєнтності, що виявляється у її негативних зв’язках із емоційним вигоранням та особистісною вичерпаністю та позитивних – із психологічним благополуччям та самоактуалізацією особистості; визначено психологічні предиктори резильєнтності особистості у складній життєвій ситуації, до низки яких увійшли диспозиційний оптимізм, смисложиттєві орієнтації, життєстійкість, духовні цінності, самоповага, самоефективність та конструктивні копінг-стратегії; розширено уявлення про: резильєнтність як психологічний ресурс особистості з подолання стресу та адаптації після травмуючої ситуації до нових обставин життя, що забезпечує її повноцінне функціонування; специфіку прояву складної життєвої ситуації у перебігу психоемоційних станів особистості з різним рівнем резильєнтності; дістали подальшого розвитку: засоби психологічного супроводу розвитку резильєнтності особистості, що опинилась у складній життєвій ситуації; психодіагностика ресурсів особистості через стандартизацію україномовної методики дослідження резильєнтності особистості.
Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в адаптації методики психодіагностики резильєнтності, у створенні програми психологічного супроводу розвитку резильєнтності особистості у складних життєвих ситуаціях, ефективність якої доведено і яку можна застосовувати у практиці психолога.
Матеріали дослідження та його результати можуть бути використані у викладанні дисциплін «практикум з посттравматичної реабілітації», «Робота психолога з людьми, що перебувають в екстремальних ситуаціях», «Психологія особистості», «Психологія життєвої кризи» та ін.
