У роботі представлено аналіз науково-теоретичних концепцій і підходів до вивчення проблеми ставлення до навчання курсантів військових ЗВО, визначено та описано його чинники. Визначено наукову новизну та теоретичну значущість наукової праці, які полягають у тому, що:
вперше:
– виділено, теоретично обґрунтовано та емпірично верифіковано поняття ситуаційних, особистісних та особистісно-ситуаційних (інтерактивних) факторів ставлення курсантів військових вищих навчальних закладів до навчально-професійної діяльності;
– виявлено компоненти структурної організації ситуаційних, особистісних та інтерактивних факторів ставлення курсантів до навчання, а також специфіка прояву цих компонентів у успішних та неуспішних курсантів;
– встановлені психологічні умови, за яких досягається синергія у співвідношенні внутрішніх ресурсів психіки курсанта та вимог освітнього простору військового ЗВО (сприйняття курсантами вимог з боку освітнього простору як ясних, адекватних, що дають вибір; підтримка викладачів; залучення до навчання у формі відданості їй; здатність до фізичної та психологічної самоактивації, домінування «пильного» стилю при прийнятті рішень у навчальних ситуаціях з елементами невизначеності та ризику;
- стильові особливості ставлення до навчання у курсантів військового ЗВО;
уточнено:
– комплекс методик психодіагностики параметрів та структури відносин курсантів військового вищого навчального закладу до навчально-професійної діяльності з урахуванням рівня успішності;
– уявлення про опосередкову роль диспозиційного оптимізму у прояві ситуаційних, особистісних та інтерактивних факторів щодо курсантів до навчально-професійної діяльності;
– ситуаційні, особистісні та інтерактивні психологічні предиктори ставлення курсантів до навчальної діяльності;
розширено уявлення про:
– психологічної сутності конструкту «освітній простір військового вищого навчального закладу» та специфіці орієнтування успішних та неуспішних курсантів у цьому просторі;
– критерії конструктивності ставлення до навчально-професійної діяльності у юнацькому віці;
дістали подальший розвиток:
– шляхи оптимізації ставлення курсантів військового ЗВО до навчально-професійної діяльності;
– способи та технології психологічного супроводу процесу оптимізації ставлення курсантів до навчально-професійної діяльності засобами соціально-психологічного тренінгу.
Практичне значення роботи полягає: в комплексному вивченні системи ситуаційних, особистісних і інтерактивних предикторів, які проявляються у ставленні до навчання у курсантів; в розкритті механізмів саморегуляції навчально-професійної діяльності у юнацькому віці; у виявленні умов прояву предикторів ставлення до навчання у курсантів взагалі, та у курсантів з різними рівнями академічної успішності зокрема; у розробці психодіагностичного комплексу, спрямованого на вивчення структурної організації чинників ставлення до навчання у курсантів; у побудові регресійних рівнянь, за допомогою яких на основі вивчення чинників ставлення до навчання можна прогнозувати успішність курсантів у навчальній діяльності. Розроблена програма психолого-педагогічного супроводу може бути використана для оптимізації ставлення курсантів до навчально-професійної діяльності.
Основні положення роботи й отримані в дисертаційному дослідженні результати можуть бути використані у ході професійної підготовки та підвищення професійного рівня практичних психологів при викладанні навчальних курсів «Педагогічна психологія», «Психодіагностика», «Загальна психологія», «Військова психологія», «Психологія особистості», «Психологічне консультування».
Конструктивне ставлення курсантів до навчально-професійної діяльності зумовлене їхньою здатністю сприймати та використовувати можливості, які їм надає військовий вищий навчальний заклад. При цьому важливими є певна толерантність курсантів до деяких об'єктивних недоліків організації навчального процесу, а також здатність критично ставитися до своїх власних особистісних особливостей та недоліків, які можуть перешкоджати досягненню успіхів у навчальній роботі. Серйозною перешкодою для формування конструктивного ставлення до навчання можуть стати різні форми відчуження від навчання, а також нездатність зосередитись на майбутніх наслідках навчальної діяльності. Джерелом конструктивного ставлення до навчання є стійкі особистісні риси курсантів, особливо старанність, емоційна стабільність, відкритість новому досвіду, зрілі форми академічної саморегуляції. Різні форми імпульсивності як мотиваційного порушення можуть, навпаки, блокувати становлення позитивного ставлення до навчання у курсантів. Інтерактивними умовами розвитку конструктивного ставлення курсанта до навчання є вміння себе психологічно та фізично активувати, залучатися до навчання, а також чітко сприймати та розуміти структуру та зміст вимог до суб'єкта навчання в освітньому просторі військового вищого навчального закладу.
