Дисертаційна робота теоретично та практично досліджує проблему формування соціальної компетентності у молодших школярів із синдромом Дауна (СД).
В процесі роботи здійснено детальний аналіз спеціальної психолого-педагогічної літератури, сучасних підходів до виховання та навчання дітей в умовах закладів шкільної освіти та інклюзивного навчання, важливості взаємовідносин, що формуються у молодших школярів. Представлено психолого-педагогічні підходи до формування соціальної компетентності та її компонентів у молодших школярів із синдромом Дауна. Розглянуто різні точки зору формування соціальної компетентності відповідно до наукових досліджень вчених, а також необхідність подальшого дослідження соціальної компетентності як багатофункціональної, поліморфної та міждисциплінарної проблеми. Детально розкрито поняття «соціальна компетентність» та «формування соціальної компетентності у молодших школярів із синдромом Дауна» у контексті суб’єкт-суб’єктної взаємодії учасників освітнього процесу (молодших школярів, батьків та педагогів, що співпрацюють з дитиною із синдромом Дауна).
У теоретичній частині дослідження проаналізовано висвітлення досліджуваного питання у медичній, загальній та спеціальній психолого-педагогічній літературі, уточнено сутність понять «соціалізація», «соціальний розвиток», «компетентність», «компетенція», «соціальна компетентність», «розвивальне середовище», які корелюють одне з одним та утворюють послідовний ланцюг причинно-наслідкових зв’язків.
Встановлено, що молодший шкільний вік є важливим періодом у процесі формування соціальної компетентності. Важливою складовою подальшого розвитку та інтеграції дитини даного віку із синдромом Дауна в суспільство є процес формування її соціальної компетентності. Розвиток соціальної компетентності в молодших школярів із синдромом Дауна тісно пов’язаний із соціальною адаптацією та відбувається завдяки їхній участі в різноманітних взаємодіях з навколишнім світом. Цей процес розглядається як орієнтована на навколишнє середовище діяльність, що реалізується в напрямку функціональної грамотності. Вона в даному контексті не лише визначає комплекс умінь, спрямованих на досягнення соціально-індивідуальних цілей, але також включає в себе широкий спектр соціальних функцій, бажань і прагнень дитини, які у дітей із синдромом Дауна можуть бути не сформовані.
На основі теоретичного аналізу нами розроблено структурно-функціональну модель соціальної компетентності у молодших школярів із синдромом Дауна, критеріями якої виступили уміння, здатність, знання як складові соціального розвитку, емоційно-мотиваційний, когнітивний, поведінково-діяльнісний компоненти та їх основні функції: емоційно-мотиваційний компонент охоплює компетентності у сфері визначення правил і норм функціонування дитини в суспільстві; когнітивний компонент розкриває соціальну компетентність через набір знань; поведінково-діяльнісний компонент базується на володінні навичками соціальних взаємодій та сценаріїв поведінки. Ефективність роботи зазначених компонентів забезпечується за допомогою соціально-психологічних механізмів формування соціальних взаємин в системі макросередовища та мікросередовища. Ці механізми включають в себе психологічний розвиток, соціальну адаптацію, соціальну ідентифікацію та індивідуалізацію. Також розроблено, обґрунтовано та апробовано методику формування соціальної компетентності у молодших школярів із синдромом Дауна, адаптивний діагностичний інструментарій для використання в якості критеріїв оцінки сформованості соціальної компетентності молодших школярів із синдромом Дауна.
Констатувальний експеримент підтвердив ефективність структурно-функціональної моделі соціальної компетентності у молодших школярів із синдромом Дауна та допоміг визначити подальші шляхи здійснення корекційної роботи з молодшими школярами із синдромом Дауна. На основі результатів констатувального дослідження було виділено три рівні сформованості компонентів соціальної компетентності у таких дітей: високий (вікова норма), середній і низький, визначено їх специфіку.
Аналіз даних діагностичного експерименту засвідчив, що у дітей із синдромом Дауна компоненти соціальної компетентності не сформовані на достатньому рівні. Функціонування компонентів соціальної компетентності (емоційно-мотиваційного, когнітивного, поведінково-діяльнісного) відбувається своєрідно та із затримкою внаслідок не сформованості належного рівня інтелекту, мислення, сприймання, пам’яті, уваги, уяви, мотивації, самосвідомості, комунікативних якостей та вольових зусиль, які є необхідними для розвитку соціальної компетентності, ніж в однолітків із типовим розвитком.
На основі проведеного аналізу досягнень педагогіки, психології та теоретичного моделювання нами розроблено методику формування соціальної компетентності у молодших школярів із синдромом Дауна. Дослідження розвитку сформованості соціальної компетентності у дітей зазначеного віку передбачало вивчення особливостей цілісної структури цього процесу в межах шкільної групи.
