Росовецький С. С. АВТОБІОГРАФІЧНА ПРОЗА РОСІЙСЬКОГО ПОСТСИМВОЛІЗМУ

У дисертації проведено послідовне зіставлення та порівняння поетики російських постсимволістських автобіографій у вимірах мотивної структури, нарації, архітектонічних та інтертекстуальних елементів. Предметом дослідження є своєрідність поетики літературного жанру автобіографії, об’єктом вивчення виступають автобіографії російських постсимволістів. Матеріалом пропонованої дисертації стали «Его-Моя Биография Великого Футуриста» Васілія Каменського, «Я Сам» Владіміра Маяковського, «Роман без вранья» Анатолія Марієнгофа, малі автобіографії футуристів, включно з «Curiculum vitae младчайшего из футуристов Семена Кирсанова», «Биографией моего стиха» Сєргєя Третьякова та «Автобиографией дичайшего» Александра Кручених, «Египетской Маркой» й «Шумом времени» Осипа Мандельштама й «Полутораглазым стрельцом» Бєнєдікта Лівшиця. У дисертації для дослідження автобіографічних текстів російського постсимволізму було використано компаративний метод із застосуванням мотивного аналізу, методики наратології, статистичний метод та інтертекстуальний підхід. У дисертації вперше проведено зіставний аналіз автобіографій російського постсимволізму у вимірах мотивної структури, нарації, архітектонічних та інтертекстуальних елементів. Виявлено співвідношення мемуарного та автобіографічного в автобіографічних текстах російського постсимволізму та їхній вплив на тяжіння тексту до художнього вимислу. Запроваджено інноваційне поняття мотивоконцепту, що дозволило застосувати статистичний метод для опису мотивної структури текстів та візуалізувати результати у вигляді карт мотивної структури. Знайдено кореляцію між художнім викривленням історичної дійсності та особливостями наративної структури.