У дисертаційній роботі застосовано комплексний підхід при проведенні досліджень, пов’язаних із подальшим розвитком теоретичних, методичних та практичних положень, їх наукового обґрунтування, які визначають сутність, особливості та перспективні напрями управління земельними та іншими природними ресурсами у територіальних громадах в умовах децентралізації влади. Дослідження пов’язувались із реформуванням адміністративно-територіального устрою в Україні, зміною акцентів в управлінні земельними ресурсами цих спільнот (передусім уведенням перспективних планів їх подальшого розвитку), суттєвими змінами у законодавчому полі (які не в повній мірі вдається реалізувати, позаяк не сформовані норми і правила та інструменти їх реалізації), що суттєво вплинуло на перебіг реформування передусім у сфері земельних відносин. Відповідним чином дослідження покликане сформувати децентралізаційну модель управління земельними ресурсами з метою підвищення ефективності процесу децентралізації влади як для громад зокрема, так і для України загалом.
Досягнення сталого розвитку системи управління місцевими земельними та іншими природними ресурсами територіальних громад можливе зі змінами інституціонального середовища розвитку цієї системи, що мали б на меті осучаснення його складових: соціальної, економічної, ринкової, фіскальної, екологічної, правової, інноваційної та організаційної. У цій відповідності сформульоване авторське визначення дефініції «інституціональне забезпечення системи управління місцевими земельними та іншими природними ресурсами територіальних громад» як поєднання державних, місцевих та приватних інтересів, звичаїв, повноважень, і дій, спрямованих на розбудову системи управління земельними та іншими природними ресурсами, яка формує земельні відносини в системі землекористувань, маючи на меті розвиток соціо-еколого-економічного простору відповідних територій.
Розроблено децентралізаційну модель інституціоналізації повноважень місцевого самоврядування в сфері управління земельними ресурсами, якою передбачені функції, повноваження, інструменти та важелі впливу для їх реалізації у територіальних громадах, що сприятиме гармонійному розвитку територій у громадах, формуванню цілісного просторового середовища в усіх вимірах життєдіяльності громади, ефективному контролю за використанням земельних та інших природних ресурсів на власній території та формуванню дієвого місцевого самоврядування загалом.
Значимість обраного напряму досліджень підтверджена на практичному рівні, зокрема дослідження виконувалися на прикладі Нижньодуванської селищної об’єднаної територіальної громади Луганської області, на підставі яких з’ясовано її сильні та слабкі сторони.
