Дисертація присвячена дослідженню актуальної науково-прикладної проблеми щодо формування системи трудової мотивації в
сільськогосподарських підприємствах України. З цією метою досліджено та систематизовано науково-методичні засади, проведено оцінку та аналіз формування системи мотивації персоналу в сільськогосподарських підприємствах, визначено перспективні напрями її розвитку. Однією з особливостей ведення сільського господарства є сезонність виробництва, що призводить до нерівномірної завантаженості робітників протягом року, а отже і величини заробітної плати. Це, поряд з іншими проблемами мотивації персоналу сільськогосподарських підприємств, спричиняє у значної частини працюючих невпевненість у майбутньому, незацікавленість у кінцевих результатах діяльності підприємств. На основі анкетування працівників сільськогосподарських підприємств Бережанського району Тернопільської області, встановлено, що серед нематеріальних стимулів найважливішими 93 % респондентів вважають постійну трудову
зайнятість; 87,3 % респондентів ключовим фактором мотивації назвали моральний клімат у колективі; 83,7 % опитаних підкреслили значимість ставлення керівництва до підлеглих; 81,2 % ‒ інтерес до праці. Водночас тільки 11,2 % працівників сільськогосподарських підприємств вважають важливим стимулом творчий характер праці, 11,4 % ‒ моральні заохочення, 16,7 % – участь в управлінні підприємством. Отже, в підприємствах має бути розроблена така система трудової мотивації, яка б враховувала як матеріальні фактори впливу на роботу персоналу, так і морально-психологічні методи, що забезпечать почуття впевненості та комфорту працюючих у разі якісного виконання ними професійних обов’язків. У дисертації здійснено економіко-математичне моделювання системи матеріального стимулювання персоналу сільськогосподарських підприємств до ефективної праці, яким обгрунтовано, що мотиваційні інструменти, які
реалізуються у формі впливу на фактори виробництва, повинні бути застосовані у раціональній логічній послідовності (алгоритмі) із відповідною структуризацією за групами факторів (капітал, земля, праця) та напрямами впливу на рівень мотивації (стимулятори і дестимулятори). Дотримання такого алгоритму, відображеного у формі діаграми японського ученого К. Ісікави, дозволить посилювати дію кожного наступного інструменту і досягати вищого рівня мотивації і кращих результатів праці в кінцевому підсумку.
