У дисертаційній роботі представлений новий підхід до вирішення наукового-практичного завдання в галузі знань 22 «Охорона здоров’я» (спеціальність 222 «Медицина») – удосконалення лікування хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) чоловіків, що проживають у сільській місцевості, на підставі визначення клінічно значущих асоціацій міжвізитної варіабельності артеріального тиску (МВАТ) з факторами серцево-судинного ризику (ФССР), ознаками гіпертензивного ураження органів-мішеней (ГУОМ), фібриляцією передсердь неклапанного ґенезу (ФП), прихильністю до фармакотерапії (ПФ), великими несприятливими подіями (ВНП) при тривалому спостереженні, та обґрунтування шляхів фармакологічної і немедикаментозної корекції високої МВАТ (ВМВАТ). У відкритому проспективному непорівняльному дослідженні послідовно включили 160 сільських чоловіків (середній вік (50 ± 6,1) року) з есенціальною АГ ІІ стадії (основна група). Індекс маси тіла (ІМТ) становив (медіана, квартилі) 27,2 (24,8-30,2) кг/м2
Максимальний ступінь АГ був таким: 1 – у 30 (18,8 %) пацієнтів; 2 – 65 (40,6 %); 3 – 65 (40,6 %). При включенні у дослідження курили 85 (53,1 %) пацієнтів. Сімдесят сім (48,1 %) чоловіків вказували на вживання алкоголю ≥1 разу/тиждень. У 29 (18,1 %) пацієнтів були зареєстровані пароксизми ФП. МВАТ оцінювали за стандартним відхиленням (SD) і коефіцієнтом варіації
(КВ). ВМВАТ констатували у випадку SD ≥15 мм рт. ст. (за систолічним артеріальним тиском [САТ]) та/або SD ≥14 мм рт. ст. (за діастолічним артеріальним тиском [ДАТ]). Розподіл ризику за шкалою SCORE був таким: 1-4 % − 58 (36,3 %) осіб; 5- 9 % − 45 (28,1 %); ≥10 % − 57 (35,6 %). Середній «ризиковий» («судинний») вік становив 70 (60-82) роки. В усіх 160 пацієнтів фіксували ознаки ГУОМ. Помірний загальний серцево судинний ризик (ЗССР) констатували у 18 (11,3 %) пацієнтів, високий – у 53 (33,1 %), і дуже високий – у 89 (55,6 %).
Прихильність до фармакотерапії (ПФ) оцінювали за допомогою шкали Morisky Green Levine Medication Adherence Scale (MGLS). Початкова ПФ була такою: 1 бал – 7 (4,4 %), 2 бали – 55 (34,4 %), 3 бали (субоптимальна ПФ) – 61 (38,1 %), 4 бали (оптимальна (максимальна) ПФ) – 37 (23,1 %).
З метою корекції попередньо неефективної антигіпертензивної терапії (АГТ), включеним пацієнтам з АГ призначали фіксовану подвійну комбінацію периндоприлу (ПЕР) й амлодипіну (АМЛ). У пацієнтів з АГ і початковою ВМВАТ, стартовими дозами ПЕР/АМЛ, здебільшого, були 4 (5)/5 мг на добу. У динаміці 1-річного спостереження (1РС) аналізували частоту досягнення цільових рівнів САТ/ДАТ, а також зміни показників МВАТ. АГТ у динаміці 1РС коригували шляхом титрування дози ПЕР до 8 (10) мг/добу та/або АМЛ до 10 мг/добу, а також, за потреби, − додаткового призначення індапаміду (ІНД) у дозі 2,5 мг/добу.
Аторвастатин, як ліпідознижувальну терапію (ЛЗТ), призначали у таких стартових добових дозах: 10 мг (А10) – 71 (44,4 %) пацієнту; 20 мг (А20) – 8 (5,0 %), 30 мг (А30) – 55 (34,4 %), і 40 мг (А40) – 26 (16,2 %). У динаміці тривалого спостереження фіксували ВНП, зокрема випадки інсульту, транзиторної ішемічної атаки (ТІА) та інфаркту міокарда (ІМ). Контрольна група включала 46 практично здорових сільських чоловіків без АГ віком (48 ± 6,3) року. Додатково проаналізовано ретроспективні дані випадкової вибірки 132 сільських чоловіків з АГ (середній вік (51 ± 6,4) року).
Зважаючи на те, що включені пацієнти з АГ та особи групи контролю були представниками сільської популяції Хмельницької області України, проаналізовано дані обласної статистичної звітності (форма 12), зокрема щодо поширеності АГ.
