Об’єкт дослідження: інклюзивне навчання учнів початкової школи.
Предмет дослідження: педагогічні умови індивідуалізації інклюзивного навчання учнів початкової школи.
Мета: обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність педагогічних умов індивідуалізації інклюзивного навчання учнів початкової школи.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:
Теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічні умови індивідуалізації інклюзивного навчання учнів початкової школи (формування стійкої мотивації до учіння у процесі інтелектуально-особистісного розвитку учня; формування освітньо-розвивального середовища для організації самостійної навчальної діяльності; забезпечення корекційної допомоги учням з особливими потребами у процесі індивідуальної навчально-пізнавальної діяльності).
Змодельовано процес реалізації педагогічних умов індивідуалізації інклюзивного навчання учнів початкової школи, що охоплюють мотиваційний, змістовий і процесуальний компоненти навчальної діяльності. У моделі відображено мету, принципи, завдання та зміст процесу індивідуалізації інклюзивного навчання; форми та методи роботи в умовах інклюзії; критерії і показники для визначення рівнів сформованості самостійної навчально-пізнавальної діяльності (початковий, середній, достатній);
У процесі дослідження уточнено основні поняття (індивідуалізація, інклюзія, інклюзивне навчання молодших школярів) у контексті освітнього процесу початкової школи та сформульовано авторське визначення поняття індивідуалізація інклюзивного навчання. Під цим поняттям розуміємо процес реалізації індивідуального підходу, у якому передбачено врахування індивідуальних психофізіологічних особливостей під час організації спільної навчальної роботи звичайних учнів та учнів з особливими освітніми потребами, результатом якої є сформованість їхньої самостійної навчально-пізнавальної діяльності ;
Набули подальшого розвитку зміст, методи і форми індивідуалізації навчання учнів з особливими потребами.
Експериментальне дослідження проведено у три етапи. На констатувальному етапі експерименту за допомогою діагностичних методів (спостереження, анкетування, інтерв’ювання і т. п.) було визначено початковий рівень сформованості компонентів самостійної навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів з особливими потребами. Формувальний етап полягав в обґрунтуванні ефективних прийомів, форм і методів формування рівнів сформованості компонентів самостійної навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів з особливими потребами інноваційними засобами корекційного навчання. Контрольний етап експерименту – визначення ефективності впливу педагогічних умов і корекційної допомоги на формування компонентів самостійної навчально-пізнавальної діяльності учнів початкової школи з особливими потребами.
Здійсненою діагностикою сформованості компонентів самостійної навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів з особливими потребами встановлено: достатній рівень самостійної навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів з особливими потребами сформований у 2 учнів (7,4%), середній – у 12 (44,4%) школярів, початковий – у 13 (48,2%). Причиною цього є слабка реалізація системного підходу до організації інклюзивного навчання в початковій школі; недостатнє врахування індивідуальних освітніх потреб учнів з особливими потребами; фрагментарна підготовка вчителів початкової школи до організації інклюзивного навчання цієї категорії школярів.
У програмі індивідуалізації навчання учнів з особливими освітніми потребами в інклюзивному класі було охоплено компоненти навчальної діяльності (мотиваційно-цільовий, змістовий, діяльнісно-результативний).
Для перевірки ефективності експериментального навчання на завершальному етапі експерименту було проведено контрольний зріз за допомогою комплексу методів дослідження (розв’язування пізнавальних завдань, спостереження, бесіди, аналіз продуктів навчальної діяльності), проаналізовано отримані дані та здійснено інтерпретацію його результатів.
Аналіз результатів формувального етапу експериментального дослідження засвідчив дієвість педагогічних умов. Про це свідчать позитивні зміни рівнів сформованості компонентів самостійної навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів з особливими потребами в експериментальних групах: кількість учнів ЕГ, які досягли достатнього й середнього рівнів збільшилася на 18,5%, та 19,4%, а в КГ – на 3,6%). Кількість учнів із початковим рівнем в ЕГ зменшилася на -37,9%,а в КГ – 3,6% відповідно.
Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці методики реалізації педагогічних умов індивідуалізації інклюзивного навчання учнів початкової школи; програми експериментального навчання, методичних рекомендацій для вчителів початкової школи щодо забезпечення індивідуалізації інклюзивного навчання молодших школярів.
