Петрик Наталія Дмитрівна Н. Д. Патогенетичне обґрунтування можливості використання мезенхімальних стовбурових клітин для профілактики хронізації запалення

У дисертації представлено теоретичне узагальнення і вирішення актуального наукового медичного завдання - патогенетичного обґрунтування використання мезенхімальних стовбурових клітин для профілактики хронізації запалення. На моделі вторинно хронічного запалення показано, що, за даними основного параметра запалення – реакцій системи крові, застосування мезенхімальних стовбурових клітин значно зменшує хронізацію запалення. При відтворенні хронічного запалення на тлі використання мезенхімальних стовбурових клітин на відміну від природнього перебігу кількість лейкоцитів нижча протягом майже всього експерименту. Максимальна кількість лімфоцитів при природньому перебігу хронічного запалення відмічалась на 28-му добу (достовірно вище в 2,6 рази p<0,01), а при запалення на тлі введення мезенхімальних стовбурових клітин спостерігається зсув на 5-ту та 10-ту доби (відповідно, в 1,9 рази p<0,05 та 2,8 рази p<0,01), що сприяє більш ранньому закінченню запальної реакції. Уперше встановлено значний протизапальний та імуномодулюючий вплив мезенхімальних стовбурових клітин за умов вторинно хронічного карагіненового запалення. Він проявляється з боку різних складових клітинно-тканинної реакції вогнища запалення: лейкоцитарної інфільтрації, проліферації сполучно-тканинних елементів. Вперше виявлено, що при введенні алогенних мезенхімальних стовбурових клітин, отриманих з кісткового мозку, спостерігалося значне зниження IL-6, TNF-α та CРБ у плазмі тварин контрольної групи з мезенхімальними стовбуровими клітинами без викликання запалення порівняно з контрольною групою. Це можна пояснити імуномодулюючою здатністю мезенхімальних стовбурових клітин. Практична значимість полягає у тому, що були встановлені закономірності змін реакцій системи крові в динаміці вторинно хронічного запалення, що протікає на тлі введення мезенхімальних стовбурових клітин.