Захарчук В. В. Публічне адміністрування у сфері медичного обслуговування населення в Україні

Державна політика у сфері медичного обслуговування населення визначена як сукупність загальнодержавних рішень та зобов’язань, які приймаються з метою збереження громадського здоров’я за допомогою надання медичних послуг щодо профілактики, діагностики, лікування та реабілітації у зв’язку із хворобами, травмами, отруєннями та патологічними станами, а також у зв’язку із вагітністю та пологами. Визначено основні ознаки державної політики у сфері медичного обслуговування населення. Разом з тим виокремлено основні напрямки державної політики медичного обслуговування населення, якими є: по-перше, надання якісних медичних послуг, орієнтацією на які визначатиметься громадське здоров’я; по-друге, переорієнтація функціонування закладів медичного обслуговування населення на профілактичну та діагностичну діяльність; по-третє, метою якісного медичного обслуговування населення є формування здорового способу життя; по-четверте, удосконалення механізмів фінансування сфери медичного обслуговування населення; по-п’яте, удосконалення та розширення кількості нозологій відповідно до Програми медичних гарантій (гарантований пакет медичних послуг); по-шосте, переобладнання структури сфери медичного обслуговування населення з формуванням належної мережі медичних установ; по-сьоме, багаторівневе реформування функцій медичного обслуговування населення (первинного, вторинного та третинного рівнів); по-восьме, створення належної базової підготовки для адміністрування у сфері медичного обслуговування населення; по-дев’яте, удосконалення нормативно-правової бази, яка врегульовуватиме сферу медичного обслуговування населення; по-десяте, впровадження наукового супроводу сучасної моделі публічного адміністрування сферою медичного обслуговування населення.