У дисертації здійснено комплексне дослідження конституційної проблематики встановлення морально-етичних критеріїв до посадових осіб при формуванні органів публічної влади в Україні. В роботі розкрито теоретичну складову конституювання морально-етичних вимог до кандидатів на посади, розуміння сутності цих умов, питання організації органів публічної влади із забезпеченням принципу доброчесності, гарантування прав кандидатів при здійснені оцінювання відповідності встановленим критеріям.
Мета дисертації полягає в дослідженні питань конституційного характеру, пов’язаних із морально-етичними критеріями, які пропонуються як вимоги до формування органів публічної влади в Україні.
Об’єкт дослідження – процес формування та здійснення публічної влади в Україні.
Предмет дослідження – морально-етичні критерії як конституційна умова формування органів публічної влади в Україні.
Здійснено системне дослідження у конституційному праві, яке містить проблему забезпечення морально-етичних стандартів при формуванні органів публічної влади з огляду теоретичних міждисциплінарних характеристик та інституційної побудови владних органів.
Визначено, що доброчесність посадових осіб зумовлює безпосередній вплив на розвиток комунікативного діалогу та взаємне належне сприйняття конституційними суб’єктами.
Запропоновано розглядати забезпечення морально-етичних якостей посадових осіб органів виконавчої влади і місцевого самоврядування через конституційне гарантування права на належне урядування, чим зумовити позитивні зобов’язання держави із забезпечення принципу доброчесності.
Комплексно досліджено проблему співвідношення забезпечення доброчесності влади і гарантування прав кандидата при його оцінюванні та визначено, що у процедурі призначення до особи можуть бути застосовані негативні наслідки за неспростування інформації (в контексті принципу неможливості самообмови), питання, які можуть охоплюватись презумпцією невинуватості в інших процесах, не завжди надають імунітет особі у процедурі відбору через більш м’який ступінь доведення.
Здійснено перегляд процедури призначення парламентського омбудсмена, яка б відповідала забезпеченню високих моральних якостей та політичної неупередженості через встановлення кваліфікованої більшості голосів та окремої конкурсної комісії для аргументованого вивчення доброчесності кандидата.
Удосконалено: 1) питання розуміння Конституції через укладення в ній цінностей, які продукують морально-етичні стандарти влади; 2) концепцію людського виміру права в аспектах її розширення і поєднання із теорією правового реалізму; 3) інтегральний підхід до визначення доброчесності через перелік окремих складових, сукупність яких і може окреслити поняття доброчесності; 4) розуміння поняття доброчесності через пропонування таких складових як відповідність моральним стандартам суспільства, цінностям, явленням про справедливість, а також складових, які визначають характер, ставлення до обов’язку та етичних правил поведінки; 5) процес призначення доброчесних суддів, через опрацювання зарубіжного досвіду, надання висновків щодо процесу консенсусного вирішення питання доброчесності кандидата, розкриття бачення забезпечення доброчесності інституцій з добору і призначення суддів; 6) питання призначення конституційних суддів через утворення єдиної відбіркової комісії з правами рекомендаційного характеру та питання пропонування членів такої комісії; 7) питання щодо можливості встановлення морально-етичних критеріїв до виборних органів влади; 8) характеристики особистого права на приватне життя та політичних прав на доступ до публічної служби та участі в управлінні державними справами з окресленням балансу їх забезпечення та суспільної необхідності із оцінювання доброчесності кандидатів на посади.
