Ян Ц. .. Богослужбова мова українського православ’я: філософсько-релігієзнавчий аналіз

Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що в українському православ’ї протягом століть триває з різною інтенсивністю та спрямованістю полеміка щодо мови богослужіння. Ця багатоаспектна та різновекторна дискусія виходить далеко поза межі конфесійного простору, адже стосується осмислення мови в житті народу та визначає напрями культурного розвитку й політичного утвердження в політичному глобальному дискурсі, що особливо чітко простежується в сьогоднішній соціо-культурній ситуації. Філософсько-релігієзнавчий аналіз взаємин мови релігії і національної мови в історії українського православ’я дозволяє виявити як глибинні особливості ментальності українського етносу, так і специфіку світогляду сучасних православних українців. Геополітична ситуація, специфіка релігійних процесів у поліконфесійній державі та світовому православ’ї, «самовизначення» православних у зв’язку зі створенням ПЦУ особливо актуалізували проблему богослужбової мови українського православ’я. Це надає дослідженню виразної суспільної актуальності, оскільки питання богослужбової мови православ’я є частиною так званого «мовного питання», що є на сьогодні одним із найбільш заполітизованих в українському суспільстві. В теоретичному аспекті головною колізією дисертаційного дослідження є використання національних мов в якості сакральних у православних країнах, що історично входять в ареал церковнослов’янської мови, та аналіз шляхів вирішення цієї проблеми православними церквами цих країн, яке формує предметне поле міждисциплінарного дослідницького інтересу релігієзнавства, лінгвістики та філософії мови, а також їх субдисциплін, що розвиваються у сучасній гуманітаристиці: лінгвістичного релігієзнавства, лінгвокультурології, етнолінгвістики, психолінгвістики тощо. Проблема богослужбової мови вирішується також у християнському богослов’ї, зокрема у біблеїстиці та герменевтиці. Незважаючи на значний теоретичний доробок суміжних гуманітарних дисциплін (джерелознавства, етнопсихології та лінгвокультурології) й розроблену в останні роки теоретико-методологічну базу лінгвістичного релігієзнавства у вітчизняному релігієзнавчому дискурсі практично відсутні системні дослідження богослужбової мови українського православ’я. Відтак, теоретичні й практичні аспекти формування та функціонування богослужбової мови українського православ’я потребують комплексного релігієзнавчого аналізу. Попри існування окремих історичних та релігієзнавчих досліджень богослужбової мови православ’я в Україні, аналіз їх філософсько-релігієзнавчих аспектів у запропонованому ракурсі ще не проводився. Наявність значного масиву конфесійних християнських джерел, а також наукових розвідок спорідненої тематики засвідчує можливість та актуальність проведення філософсько-релігієзнавчого дослідження богослужбової мови українського православ’я.