Дисертація присвячена теоретико-методичному обґрунтуванню та розробці практичних рекомендацій щодо удосконалення організаційно-економічного механізму регулювання ринку продукції племінного свинарства. У дослідженні ринок племінного свинарства розглядається як сукупність виробничо-економічних відносин між економічними суб’єктами щодо різних процесів, які формують передумову для інтенсивного розвитку галузі промислового свинарства. Виділено складові ринку продукції племінного свинарства: ринок сперми та ембріонів; ринок племінного молодняку та дорослих тварин, що охоплює сегменти за статтю тварин, їх віком, чистотою породи (класу еліта, інших класів, метиси і т.д.); ринок послуг, ринок супутньої продукції. Систематизовано особливості ринку продукції племінного свинарства, які доцільно враховувати при розробці та модернізації важелів організаційно-економічного регулювання.
Уточнено дефініцію організаційно-економічного механізму регулювання ринку продукції племінного свинарства, який розглядається як органічне поєднання державного економічного регулювання виробництва племінної продукції та інноваційних технологій і механізмів ринкового саморегулювання, і включає ціновий та фінансово-кредитний механізми, систему страхування і оподаткування, бюджетну підтримку й інноваційно-інвестиційне забезпечення. Специфіка функціонування організаційно-економічного механізму ринку племінного свинарства проявляється у високій монополізації виробництва та залежності від інвестицій у вигляді державної підтримки.
Обґрунтовано, що ринок продукції племінного свинарства доцільно досліджувати за двома напрямами: перший – стан і тенденції формування споживчого попиту на племінну продукцію; розробка прогнозів попиту; другий – визначення специфічних особливостей товарної пропозиції, виробничих можливостей підгалузі племінного свинарства, визначення економічної ефективності виробництва продукції на рівні господарюючих суб’єктів. Розробку прогнозу розвитку ринку продукції племінного свинарства доцільно розробляти з урахуванням внутрішнього попиту на продукцію товарного свинарства та можливого імпорту племінних свиней.
Систематизовано інструменти державної підтримки галузі у країнах інтенсивного свинарства, які включають наступні їх види: дотації; субсидування процентної ставки; фінансування наукових досліджень; страхування; пільгове кредитування; відшкодування матеріальних і виробничих витрат; регулювання цін; державні інтервенції. Встановлено, що державне регулювання у племінному свинарстві провідних країн світу зорієнтовано на забезпечення інтенсивного динамічного розвитку галузі, підвищення продуктивності тварин, суворе додержання екологічних вимог. Доведено, що нарощення обсягів виробництва продукції досліджуваної галузі у провідних країнах світу забезпечено за рахунок досягнень у селекції та генетиці тварин.
Встановлено, що на 1 січня 2021 р. в усіх категоріях господарств збільшилося поголів’я свиней проти відповідного періоду 2020 року на 113 тис. голів, у тому числі в сільськогосподарських підприємствах – на 320,2 тис., при цьому в господарствах населення відбулося зменшення – на 207,2 тис. голів, на основі чого зроблено висновок про посилення концентрації свиней у спеціалізованих господарствах. Розраховано, що за 2018-2020 рр. рівень витрат кормів на одиницю приросту свиней у сільськогосподарських підприємствах суттєво не змінилося і становить 4,8 ц. корм. од., однак у господарствах населення спостерігається тенденція до зниження даного показника, що зумовлює недостатній рівень ефективності виробництва. Виявлено, що індекс цін на зернові в 2020 р. є суттєво вищим за відповідне значення індексу цін на свиней, що призвело до збитковості, особливо малих та середніх сільськогосподарських підприємств.
Доведено, що в країні нараховується 11 порід свиней, найбільш поширеними серед яких (90% поголів'я) є велика біла, полтавська м'ясна і українська м'ясна. Проаналізовано, що за 2002-2018 рр. спостерігається зниження поголів’я свиней на 61% в суб’єктах племінної справи, найбільш відчутне в сільськогосппідприємствах з поголів’ям до 500 голів, однак висококонцентрованим суб’єктам господарювання вдалося зберегти поголів’я племінних тварин. Виділено цільові сегменти виробників племінної продукції залежно від розміру поголів’я: із поголів’ям до 500 голів, зорієнтовані на задоволення попиту малих та середніх сільськогосподарських підприємств та господарства населення; із поголів’ям більше 2000 гол. – на забезпечення племінним молодняком суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють промислове виробництво продукції свинарства.
