У дисертаційному дослідженні розглянуто теоретико-правові засади електронного урядування в Україні. З’ясовано, що навколо тлумачення понять «електронний уряд» та «електронне урядування» між науковцями ведуться численні дискусії, що свідчить про неоднозначне їх тлумачення та недосконалість понятійного апарату. Виявлено, що в цілому електронне урядування розглядається науковцями та урядовцями здебільшого як засіб вирішення проблеми вдосконалення, реформування публічного сектора та надання
більш якісних державних послуг бізнесу та громадянам. Водночас, аналізом міжнародно-правових актів Організації Об’єднаних Націй,
виявлено, що Організація Об’єднаних Націй, яка відіграє провідну роль у сприянні розвитку міжнародного співробітництва в галузі зміцнення державних установ і державних органів в інтересах сталого розвитку, у своїх офіційних актах та міжнародних дослідженнях
нерозривно пов’язує електронне урядування зі сталим розвитком і закликає країни до більш ефективного задіяння потенціалу інформаційно-комунікаційних технологій для сприяння досягненню до 2030 року узгоджених на міжнародному рівні Цілей сталого розвитку. У зв’язку з чим, запропоновано розглядати поняття «електронне урядування» як інструмент сталого розвитку, при ефективному застосуванні якого формується спрощена та прозора взаємодія органів державної влади та місцевого самоврядування між собою, з громадянами та бізнесом за допомогою сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, а також здійснюється вплив на всі сфери суспільного життя громадян з метою задоволення їх потреб, з одночасним забезпеченням сталості природних систем та навколишнього середовища. Запропоновано конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення інформаційно-правового забезпечення електронного урядування в Україні з метою досягнення сталого розвитку держави. Практичне значення результатів дисертаційного дослідження визначається можливістю використання основних положень, висновків та рекомендацій, висловлених у роботі, у правотворчості – шляхом внесення змін до законів України, підзаконних нормативно-правових актів з метою досягнення сталого розвитку держави та повноправного членства в Європейському Союзі; у правозастосуванні – шляхом практичного використання
одержаних результатів щодо удосконалення інформаційно-правового забезпечення електронного урядування в Україні; в науково-дослідній сфері положення та висновки дисертації можуть бути використані як основа для подальшого дослідження проблематики
електронного урядування, особливо з урахуванням дослідженого у роботі взаємозв’язку електронного урядування з досягненням сталого розвитку держави та реалізацією Цілей сталого розвитку. Особливо актуальним це питання стало після прийняття Президентом
України Указу від 30 вересня 2019 року № 722/2019 «Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року», відповідно до якого Президент України постановив рекомендувати Національній академії наук України, Національній академії аграрних наук України,
Національній академії медичних наук України, Національній академії педагогічних наук України, Національній академії правових наук України, Національній академії мистецтв України враховувати Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року під час визначення напрямів наукових досліджень. У навчальному процесі результати дослідження можуть бути використані шляхом застосування основних положень роботи при проведенні семінарських і практичних занять та підготовці відповідних матеріалів для навчальної літератури та навчально-методичних матеріалів.
