Метою дослідження було удосконалення ранньої діагностики та прогнозу розвитку дисфункції серця в дітей зі зниженою толерантністю до фізичного навантаження з урахуванням соматотипу, особливостей гемодинаміки, ендотеліальної функції, стану стрес-реалізуючої й стрес-лімітуючої систем. Для вирішення поставлених задач було обстежено 120 підлітків 11-17 років з серцево-судинними розладами (артеріальна гіпертензія (АГ), порушення ритму й провідності), системна дисплазія сполучної тканини (СДСТ). З метою оцінки загальної ситуації на першому етапі було оцінено фізичну активність і толерантність до фізичного навантаження у 342 дітей, що навчалися в середній і старшій школі міста Харкова. Встановлено, що 41,5 % школярів мали знижену толерантність до фізичного навантаження за пробою Руф’є. Серед них в 10,5 % випадків реєструвалося підвищення артеріального тиску і в 24,2 % випадків відзначались порушення, характерні для дисплазії сполучної тканини (ДСТ). В 88,9 % випадків незадовільні результати демонстрували фізично неактивні діти.
Для подальшого дослідження, на другому етапі, в умовах стаціонару обстежено 120 підлітків 11-17 років з серцево-судинними розладами (артеріальна гіпертензія (АГ), СДСТ). Діти з органічними ураженнями серця, загостренням хронічних захворювань, вторинною АГ, ожирінням та патологією щитоподібної залози вилучалися із дослідження.
Проведено клінічні, антропометричні, інструментальні дослідження, виконано кліно-ортостатичну пробу (КОП), пробу Руф’є, тест «6-хвилинна хода»; визначено функцію судинного ендотелію за пробою з оклюзією. Оцінка стану стрес-реалізуючих систем здійснювалася на підставі визначення добової екскреції катехоламінів із сечею (адреналіну, норадреналіну), вмісту кортизолу й серотоніну в крові; визначався також рівень лактату в крові.
У підлітків з АГ знижена толерантність спостерігалася в 65,1 %, у дітей з ДСТ – у 51,0 % випадків. Групу порівняння склали однолітки з АГ та ДСТ та задовільною толерантністю до фізичного навантаження.
Було проведено аналіз морфофункціональних характеристик серця, показників загальної гемодинаміки та функції судинного ендотелію в дітей зі зниженою толерантністю до фізичного навантаження з урахуванням характеру соматичної патології та фізичної активності пацієнтів. Встановлено, що знижені адаптаційні можливості частіше реєструвалися в підлітків з низькою фізичною активністю, що найбільш чітко простежувалося в дітей з АГ. Водночас у хлопчиків з АГ зниження толерантності до фізичного навантаження поєднувалося з початковими ознаками ремоделювання серця. Недостатня ендотелійзалежнавазодилатація спостерігалася однаково часто, як на тлі АГ, так і ДСТ, у 57,9 % підлітків. Проаналізовано показники нейрогуморальних систем регуляції та встановлено, що зниження толерантності до фізичного навантаження супроводжувалось підвищенням рівня кортизолу та зниженням рівня серотоніну у крові, як серед дітей з АГ, так і у підлітків із ДСТ. Визначено взаємозв’язок між антропометричними параметрами, функціональними характеристиками серцево-судинної системи й показниками нейрогуморальної регуляції та відокремлено значущі фактори в забезпеченні адекватних адаптаційних реакцій.
На заключному етапі дослідження було обґрунтовано алгоритми підвищення фізичної активності дітям, які мають АГ та ДСТ. Розроблено алгоритм спостереження за дітьми зі зниженими адаптаційними можливостями.
