На підставі аналізу теоретичних положень, викладених у вітчизняних та зарубіжних лінгвістичних дослідженнях, а також ураховуючи мовну специфіку газетних публікацій потрактовано повтор, який функціонує на різних мовних рівнях, як лексико-синтаксичний. Повтор на лексичному рівні мови (лексичний) у роботі схарактеризовано як повторення повнозначних чи неповнозначних лексем, словосполучень чи речень в одному висловленні. Повтор на синтаксичному рівні мови (синтаксичний) витлумачено як повторення предикатних, субстанціальних синтаксем, атрибутивних чи обставинних поширювачів, простих речень із переважним уживанням однакових лексем (за винятком синтаксичного паралелізму).
Проаналізовано наявні в лінгвістиці класифікації лексико-синтаксичного повтору, узагальнено їх. З’ясовано критерії, за якими зазвичай класифікують повтор, зокрема: функції в мові, лінеарність, семантика, частота вживання в тексті, експліцитність, специфіка мовного вираження, точність відтворювання мовних одиниць, відповідні мовні рівні, структурно-семантичний критерій.
За семантичним критерієм визначено дві основні групи лексичного повтору: з однаковим значенням повторюваних лексем та з різним значенням повторюваних лексем. Ураховуючи структурний критерій, описано підходи до класифікації повтору: за кількістю повторюваних елементів; за будовою повторюваних елементів; за способом розміщення повторюваних елементів.
Серед різновидів синтаксичного повтору виокремлено повтор субстанціальних синтаксем. Простежено, що в мові досліджуваних газет переважають повтори об’єктних синтаксем, які виражають предмет, на який спрямовано дію. До об’єктних субстанціальних синтаксем належать синтаксеми дії, процесу, якісної ознаки, стану. До суб’єктних субстанціальних синтаксем, які виражають активного виконавця дії, належать синтаксеми дії, процесу, якісної ознаки та кількісної ознаки. Визначено, що повтор предикатних синтаксем у мові сучасних українських газет спрямований на зображення динамізму оповіді, рідше – статичності, сприяє актуалізації теми публікації й утворенню схожих синтаксичних побудов у складі надфразної єдності; повтор предикатних синтаксем становить змістовий центр речення.
Спостережено активне функціювання повторів обставинних (виражають характеристику дії, описаної в тексті) й атрибутивних (уживаються при однорідних субстанціальних синтаксемах та при означуваних словах, які можуть виконувати різну синтаксичну роль) синтаксем-поширювачів. Визначено основні прагмалінгвістичні функції, властиві таким повторам: посилювальну й уточнювальну, рідше – переконування, зіставлення, протиставлення.
З’ясовано, що важливим засобом експресивізації мови газетної публіцистики й актуалізації уваги читача є використання лексико-синтаксичного повтору в різних структурних компонентах газетного тексту: основних – заголовка, зачину, основної частини, кінцівки та додаткових – підзаголовка, ліду. Структура газетного тексту зумовлена передусім тематикою, жанровою специфікою, призначенням, змістовою концепцією газет.
Установлено, що актуалізації уваги читацької аудиторії досягають також через наявність відвертої чи прихованої авторської позиції в газетній публікації. Авторську позицію диференційовано на три типи, метою яких є спонукання читача до конкретних висновків чи активних дій: автор-спостерігач (інформативний характер), автор-експерт (аналітичний характер), автор-маніпулятор (уплив на емоційно-почуттєву сферу).
Указано на те, що доцільність використання в тексті тієї чи тієї авторської позиції визначає жанрова специфіка, а найбільш поширеними жанровими різновидами в пресі досліджуваного періоду є стаття, нарис, інтерв’ю, репортаж, допис, інформація, огляд, звіт, коментар, есе. Виявлено також нові, менш поширені, жанрові різновиди: сповідь, спогад, які належать до художньо-публіцистичної жанрової групи і виконують переважно терапевтичну прагмалінгвістичну функцію.
Окреслено функційні параметри лексико-синтаксичного повтору в сучасному українському газетному тексті. Установлено, що функція актуалізації помітно поступається посилювальній та функції конкретизації в усіх жанрових різновидах. З’ясовано, що в інформаційних газетних жанрах повтори не виявляють особливих стилістичних спроможностей і найчастіше виконують декларативну й власне репрезентативну функції, а художньо-публіцистичним й аналітичним жанрам властива реалізація волюнтативної, терапевтичної, акцентуаційної, апелятивної та інших прагмалінгвістичних функцій.
Схарактеризовано лексико-синтаксичний повтор двобічно: як окрему стилістичну фігуру і як основний стилістичний прийом створення стилістичних фігур: анафори, епіфори, симплоки, анадиплозису, ампліфікації, хіазму, антитези. Диференційовано стилістичні фігури на ті, які залежать від позиційного розміщення повторюваних елементів (анафора, епіфора, анадиплозис, симплока, хіазм), та ті, які постають на ґрунті семантичних відтінків (ампліфікація, антитеза).
