У дисертації здійснено комплексне дослідження європейської виборчої спадщини, її системи та джерел, визначення європейських виборчих стандартів реалізації активного та пасивного виборчого права та проблемні аспекти їх дотримання в Україні, належної виборчої практики забезпечення суб’єктивного виборчого права в умовах особливих правових режимів.
Актуальність обраної теми обумовлена здійсненням широкомасштабних політико-правових перетворень та, зокрема, реформуванням виборчого законодавства та законодавства про місцеве самоврядування України, що спрямовані на утвердження дієвої локальної демократії та політичних прав і свобод членів територіальних громад. Особливого значення набуває посилення форм прямої демократії на місцевому рівні як основи широкої участі громадян у громадських справах, посилення місцевої громадської ініціативи, зростання соціальної активності кожного члена територіальної громади. Досягнення цієї мети є неможливим без дотримання загальних принципів виборчого права та впровадження в національну практику європейських виборчих стандартів.
Об’єктом дослідження є правові відносини, що виникають у сфері застосування європейських виборчих стандартів у національному виборчому законодавстві України з місцевих виборів та виборчій практиці.
Предметом дослідження є європейські виборчі стандарти та конституційно-правове регулювання місцевих виборів в Україні.
Метою дисертаційного дослідження є конституційно-правове дослідження європейської виборчої спадщини, її системи та джерел, визначення європейських виборчих стандартів реалізації активного та пасивного виборчого права та проблемні аспекти їх дотримання в Україні, належної виборчої практики забезпечення суб’єктивного виборчого права в умовах особливих правових режимів.
Запропоновано авторську дефініцію поняття «європейські виборчі стандарти» – як норм інтерпретаційного характеру, що наповнюють принципи виборчого права загальновизнаним розумінням їх змісту, визначають мінімально допустимий рівень їх дотримання; як результат систематизації та узагальнення накопиченого європейськими державами, міжнародними регіональними організаціями досвіду у сфері виборівдо органів публічної влади, що відображений в рекомендаційних міжнародних актах; як уніфіковані критерії оцінки відповідності національного виборчого законодавства та виборчої практики, що спрямовані на забезпечення дотримання державами мінімально необхідного рівня упорядкування у сфері виборів.
Розроблено авторську дефініцію поняття «належна виборча практика» – як позитивного практичного досвіду, напрацьованого національною владою та політичними акторами у сфері виборів до органів публічної влади, що відповідає загальновизнаним принципам виборчого права, міжнародним зобов’язанням та європейським виборчим стандартам.
Встановлено співвідношення понять «загальні принципи виборчого права», «міжнародні зобов’язання у сфері виборів», «європейські виборчі стандарти» та «належна виборча практика», які становлять категоріальне підґрунтя виборчого права.
Аргументовано, що європейська виборча спадщина є органічною складовою європейської конституційної спадщини, узагальнюючим, таким, що динамічно розвивається явищем, заснованим на загальних принципах виборчого права та міжнародних зобов’язаннях, містить у собі європейські виборчі стандарти та належну виборчу практику.
Визначено європейську виборчу спадщину як багаторівневу систему, в якій виокремлено такі рівні, як: універсальний, регіональний, наднаціональний та національний.
Обґрунтовано відповідність Основному Закону, євроінтеграційному курсу України та європейським виборчим стандартам, законодавче закріплення виборчого права на місцевих виборах іноземців та осіб без громадянства, які постійно мешкають в Україні, і є членами територіальної громади.
