Уперше на регіональному рівні виявлено та статистично підтверджено, що провідним збудником позалікарняних пневмоній у дітей старше 5 років був Streptococcus pneumoniaе (зів – 41,9 %, p=0,004; мокротиння – 49,9 %, p=0,005), у дітей молодше 5 років – β - гемолітичні стрептококи групи А (зів – 52,9 %, p=0,002). Провідними збудниками при гострих бронхітах у дітей старше 5 років були β - гемолітичні стрептококи групи А (зів – 42,9 %, p=0,015) та Staphylococcus aureus (мокротиння – 45,5 %, p=0,03), у дітей молодше 5 років – Staphylococcus aureus (зів – 40,0 %, p=0,014).
Доповнено наукові дані щодо адгезивної активності мікроорганізмів, збудників захворювань органів дихання у дітей. Виявлено, що індекс адгезивності грамнегативних мікроорганізмів, виділених від дітей з позалікарняною пневмонією був достовірно вище порівняно з індексом адгезивності мікроорганізмів, виділених від дітей з гострими бронхітами, (р<0,05).
Статистично доведено, що адгезивна активність грамнегативних мікроорганізмів була вище порівняно з грампозитивними мікроорганізмами (р<0,05), це може бути обумовлено тим, що грамнегативні мікроорганізми мають більшу кількість адгезинів.
Уточнені наукові дані щодо адгезивної активності Pseudomonas aeruginosa. Доведено, що адгезивна активність штамів Pseudomonas aeruginosa при позалікарняних пневмоніях була найвищою, серед інших збудників позалікарняних пневмоній (H=14,35; р<0,05).
Доведено, що щільність первинних біоплівок, збудників захворювань органів дихання у дітей, була вищою порівняно з вторинними біоплівками (Z=8,55; p<0,05).
Встановлено, що щільність первинних біоплівок, що формували грамнегативні мікроорганізми (p<0,05) при позалікарняних пневмоніях була достовірно вищою щільності первинних біоплівок, що формували мікроорганізми при гострих бронхітах, що відповідає даним, отриманим на другому етапі дослідження.
Уперше було виявлено, що первинні та вторинні біоплівки, які формували грамнегативні мікроорганізми, збудники позалікарняних пневмоній у дітей різного віку, були щільнішими за біоплівки, що формували грампозитивні мікроорганізми.
Уперше виявлено, що щільність вторинних біоплівок грампозитивних мікроорганізмів при гострих бронхітах була достовірно вищою, порівняно зі щільністю вторинних біоплівок при позалікарняних пневмоніях (p<0,05).
Зафіксовано найбільшу та найменшу щільність планктонних клітин, що виділились при формуванні первинних біоплівок при позалікарняних пневмоніях у представників грамнегативних мікроорганізмів, штамів Klebsiella pneumoniaе та Pseudomonas aeruginosa відповідно (H=20,39; p=0,0001); при формуванні вторинних біоплівок при гострих бронхітах перевага була у представників грампозитивних мікроорганізмів, а саме – найбільша щільність у Staphylococcus aureus, найменша – у Streptococcus pneumoniae (H=17,44; p=0,0002); що обумовлювало більш високу здатність до формування наступної генерації біоплівок.
Виявлено зворотні кореляційні зв’язки при дії кларитроміцину (R=-0,65; p=0,02) на сформовану первинну біоплівку Staphylococcus aureus, цефтріаксону (R=-0,77; p=0,003) та амікацину(R=-0,63; p=0,03) на сформовану первинну біоплівку Klebsiella pneumoniae; кларитроміцину (R=-0,76; p=0,005) та левофлоксацину (R=-0,78; p=0,003) на вторинну біоплівку Pseudomonas aeruginosa, що свідчить про те, що терапевтичні дози антибактеріальних препаратів стимулювали ріст біоплівок мікроорганізмів.
Запропоновано алгоритм прогнозування антибіотикорезистентності на підставі визначення здатності мікроорганізмів, збудників захворювань органів дихання у дітей, до біоплівкоутворення, результатів чутливості мікроорганізмів у біоплівковій формі існування до антибактеріальних препаратів та молекулярно-генетичному методу виявлення плазмідного спектру.
