Пилипчук Н. П. Конституційне право громадян на відпочинок

У роботі з’ясовано методологічні основи та ступінь наукової розробленості доктринальних досліджень конституційного права людини і громадянина на відпочинок в Україні. Обґрунтовано, що методами, характерними для досліджень конституційно-правового регулювання часу відпочинку, є такі: 1) діалектичний метод; 2) історико-правовий метод; 3) системно-структурний метод; 4) логікосемантичний метод; 5) порівняльно-правовий метод; 6) структурно-функціональний метод. Розкрито поняття, сутність та ознаки конституційного права людини і громадянина на відпочинок. Встановлено, що статусу «конституційного» право набуває з моменту його відображення на рівні конституційного закону найвищої юридичної сили, що надає їм особливого статусу, значущості та правової охорони. Зроблено висновок, що конституційними правами людини і громадянина є найбільш значимі можливості людини і громадянина, встановлені та гарантовані в нормативно-правовому акті найвищої юридичної сили (Конституції), які мають особливу правову охорону та спрямовані на задоволення найважливіших потреб та інтересів людини і громадянина. До таких прав віднесено і конституційне право людини на відпочинок.