У дисертаційному дослідженні вирішено наукове завдання, яке полягає у розробці теоретичних положень та практичних рекомендацій щодо вдосконалення конституційно-правового регулювання права володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Встановлено правову природу та сформульовано авторське визначення понять об’єктивного права кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності – це офіційно виражені та визнані у суспільстві правила поведінки учасників конституційно-правових відносин, пов’язаних зі створенням, володінням, користуванням та розпорядженням результатами інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються державою, згідно з якими поведінка учасників цих відносин оцінюється як правомірна або неправомірна; суб’єктивного права кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності – це юридично забезпечена можливість суб’єкта інтелектуальної та творчої діяльності володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Аргументовано, що новизна результату творчої діяльності та спосіб здійснення інтелектуальної діяльності є невiд’ємним сутнiстним елементом об’єктивного конституцiйного права володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, а забезпечення інтересів творця результату творчої та інтелектуальної діяльності є невiд’ємним сутнiстним елементом суб’єктивного конституцiйного права володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Встановлено, що поняття «інтелектуальна діяльність» та «творча діяльність» використовуються в законодавстві України: 1) на позначення результатів діяльності людини; 2) позначення передумов створення об’єктів права інтелектуальної власності; 3) позначення критеріїв виникнення права інтелектуальної власності. Додатково аргументовано, що терміни «інтелектуальна діяльність», «творча діяльність», «інтелектуальна творча діяльність» та «інтелектуальна власність» не є тотожніми поняттями. Дістало подальшого розвитку твердження, що інтелектуальна діяльність може мати ознаку творчості, в той час як творча діяльність не передбачає таку ознаку як наявність інтелекту у творця результату творчої діяльності. Результат інтелекутальної діяльності людини може містити творчу складову, а результат творчої діяльності може бути досягнутий без використання інтелекту людини. Акцентовано увагу, що унікальність результату творчої діяльності не є обов’язковою ознакою творчої діяльності. Творчість не є обов’язковим критерієм віднесення результату людської діяльності до об’єктів права інтелектуальної власності, обов’язковими є критерії оригінальності. Дістало подальшого розвитку твердження, що однією з основних ознак віднесення результату творчої діяльності до об’єкта права інтелектуальної власності є її новизна, а інтелектуальної діяльності – оригінальність способу здійснення.
