Дисертація є першим у вітчизняній науці комплексним дослідженням правового статусу арбітражного керуючого та його аналіз сприяв виробленню науково виважених пропозицій по вдосконаленню категоріального апарату щодо зазначеного учасника справи про банкрутство на підставі норм чинного законодавства України.
Актуальність обраної теми дослідження обумовлена процесом динамічної судової реформи, зокрема процедури банкрутства та правового статусу арбітражного керуючого як обов’язкового її учасника.
Загальний аналіз наукової літератури засвідчує, що застосування норм щодо правового статусу арбітражного керуючого у процедурі банкрутства і донині породжує чимало дискусійних питань, окремі його аспекти є недостатньо дослідженими та однозначно невирішеними для судової практики.
У вступі дисертації обґрунтовано науковий інтерес автора щодо обраної теми дослідження, зазначено про її актуальність та теперішній стан наукового дослідження даної сфери; визначено мету, завдання, об’єкт і предмет, методологічний інструментарій дослідження; аргументовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; представлені відомості щодо апробації та публікування результатів дослідження.
У дослідженні надається характеристика правового становища арбітражного керуючого, виходячи з його статусу як суб’єкта незалежної професійної діяльності, кваліфікаційних вимог, що ставляться до особи під час набуття права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та при призначенні арбітражного керуючого у справу про банкрутство (неплатоспроможність), здійснюваних повноважень під час процесуальних стадій розпорядження майном, санації, ліквідації у справах про банкрутство юридичних осіб, реструктуризації боргів, погашення боргів у справах про неплатоспроможність фізичних осіб, податкового статусу та членства у саморегулівній організації.
У роботі досліджено ґенезу правового статусу арбітражного керуючого в Україні та порядку його набуття та надана періодизація порядку набуття права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, класифіковано вимоги, що ставляться до особи під час набуття статусу арбітражного керуючого та під час призначення у справу про банкрутство (неплатоспроможність). За результатами аналізу зарубіжного досвіду закріплення в законодавстві правового статусу керуючих у справах про неплатоспроможність, встановлено спільні та відмінні риси у правовому положенні арбітражного керуючого в Україні з його іноземними аналогами. Виокремлено особливості зарубіжного правового регулювання діяльності керуючих у справах про неплатоспроможність, що потенційно можуть бути використані в подальшому розвитку законодавства України про банкрутство.
Здійснено аналіз передбачених законодавством прав і обов’язків арбітражного керуючого з точки зору їх достатності та відповідності завданням, які ставляться перед арбітражним керуючим на різних процесуальних стадіях справи про банкрутство та надано комплекс пропозицій щодо підвищення ефективності здійснення повноважень арбітражного керуючого в процедурах банкрутства та вдосконалення порядку взаємодії між арбітражним керуючим та іншими суб’єктами правовідносин банкрутства.
Запропоновано зміни щодо обсягу, складу та порядку реалізації повноважень арбітражного керуючого в частині забезпечення формування конкурсної маси боржника, збереження майнових активів, проведення інвентаризації активів та зобов’язань боржника, отримання інформації про боржника, що становить банківську таємницю, проведення аналізу фінансово-господарського стану боржника, стягнення дебіторської заборгованості, оскарження правочинів, вчинених на шкоду боржнику та кредиторам, здійснення контролю за виплатами боржника на користь привілейованих кредиторів, звітування комітету кредиторів про проведену роботу, нараховану винагороду та здійснені витрати.
Проведено розмежування сфер відповідальності органів управління боржника та арбітражного керуючого в частині забезпечення проведення інвентаризації активів та зобов’язань на стадії розпорядження майном, а також управління боржником в період з моменту припинення процедури санації до призначення вищім органом управління нового керівника.
Запропоновано зміни до законодавства, спрямовані на забезпечення процесуальної та матеріальної незалежності арбітражного керуючого. Ґрунтуючись на результатах узагальнення судової практики, сформульовано пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства, спрямовані на усунення прогалин правового регулювання порядку сплати основної та додаткової винагороди арбітражного керуючого та відшкодування понесених ним витрат, запропоновано правовий механізм відшкодування збитків арбітражного керуючого, завданих внаслідок неправомірного усунення від виконання повноважень у справах про банкрутство.
