Дисертація присвячена актуальній проблемі побудові життєвого стилю сучасної української молоді. Теоретико-методологічною базою дослідження є адлеріанській підхід до розуміння стилю життя та концепція емоційної схеми. Стиль життя розглянуто як інтегральну характеристику індивідуальності, яка включає: ранній досвід особистості, рівень особистісної зрілості, особливості емоційних рис особистості, стійкі інтерпретації світу, особливості соціальної взаємодії та побудування стосунків, загальний рівень суб’єктивного благополуччя. Мета дослідження – поглибити теоретичні уявлення щодо механізмів та основних детермінант формування стилю життя особистості. В роботі вирішувалися такі задачі дослідження: 1) провести теоретичний аналіз проблеми стилю життя особистості та основних чинників його формування в різних психологічних підходах; 2) здійснити аналіз компонентів життєвого стилю особистості сучасної молоді; 3) побудувати типологію стилів життя сучасної молоді; 4) вивчити ранні емоційні схеми як предиктори стилю життя особистості; 5) визначити чинники модуляції впливу ранніх емоційних схем на стиль життя особистості; 6) розробити розвивальну та просвітницьку програму, спрямовану на підтримку зрілих компонентів життєвого стилю молоді та профілактику труднощів у сфері партнерських стосунків та батьківства. Об’єкт дослідження – стиль життя особистості. Предмет дослідження – особистісні детермінанті життєвого стилю. Математико-статистична обробка результатів дослідження здійснювалась за допомогою таких методів: φ-критерій Фішера; U-критерій Манна-Уїтні; t-критерій Стьюдента; критерій Т-Вілкоксона; G-критерій знаків, кореляційний аналіза методом Кендалла; факторний аналіз (ротація Varimax).
У дисертації розглянуто стиль життя сучасної молоді з позицій підходу емоційносфокусованої терапії, а саме: здійснено аналіз його основних компонентів: система ранніх спогадів, травматичні переживання та особливості емоційності, система мотивації та стійкі суб'єктивні інтерпретації світу; побудовано типологію стилів життя особистості на онові моделі емоційної схеми: виділено шість типів життєвих стилів («Уникнення контакту», «Комплекс переважання», «Асертивність», «Міметизм», «Зрілість», «Міжособистісна залежність») та надано змістовну характеристику кожного стилю, встановлено відмінності вираженості стилів у чоловіків і жінок; встановлено роль ранніх дезадаптивних схем у формування стилю життя особистості, а саме: визначено неспецифічний механізм впливу на стиль «Міжособистісна залежність», що модулюється особистісною тривогою, та специфічні механізми впливу на стилі «Уникнення контакту», «Міметизм», «Комплекс переважання», які пов’язані із дефіцитом базових потреб у злитті та безумовному прийнятті і визнанні цінності; показано роль рівня саморегуляцій та рівня функціонування особистості як чинників, що модулюють вплив ранніх дезадаптивних схем на стиль життя особистості; механізми формування зрілих стилів життя «Зрілість» та «Асертивність», які полягають у здатності до подолання травматичних фіксацій раннього дитинства у вигляді порушеної прихильності та дефіциту потреб у безпеці й турботі; дано уявлення щодо ролі раннього досвіду дитинства у становленні особистості та механізмів побудування її життєвого стилю.Результати дослідження впроваджено у практику у вигляді розвивальної та просвітницької програми «Мій шлях» для молоді.
