Дисертація є першим в Україні комплексним науковим дослідженням, в якому на основі аналізу якісних характерних змін чинного кримінального законодавства в сфері попередження податкових кримінальних правопорушень, зокрема ст. 212 КК України, вироблено систему теоретичних та законодавчих положень, які відтворюють специфічність законодавчих змін та доводять доцільність подальшого вдосконалення положень розглядуваної норми.
Актуальність обраної теми дослідження обумовлена тим, що збирати податки в повному обсязі не вдається жодній державі в світі, оскільки укриття доходів від оподаткування у всіх країнах є одним з найбільш поширених порушень. Навіть в західноєвропейських країнах і США, незважаючи на успіхи в удосконаленні податкового законодавства та фінансового контролю, масштаби ухилення від сплати податків залишаються значними. В Україні перехід до ринкової економіки, розвиток підприємництва, виникнення нових організаційних структур підприємств і різноманіття форм власності сприяли активному розвитку податкового законодавства та формування податкових правовідносин. Разом з тим з'явився новий вид кримінальних правопорушень – ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів). В результаті здійснення даного діяння держава несе великі збитки, оскільки в бюджет не надходять значні грошові кошти, які складають основу дохідної частини бюджету, і неналежним чином формуються державні позабюджетні фонди від збору податків, зборів (обов’язкових платежів).
Доводиться той факт, що cоціально-правова обумовленість кримінально-правової заборони, визначеної в ст. 212 КК України, підтверджується наявністю наступних критеріїв криміналізації: діяння, яке криміналізується є суспільно небезпечним; має достатню ступінь поширеності; очікувані позитивні наслідки криміналізації перевищують її негативні наслідки; криміналізація не суперечить Конституції України, чинному праву і міжнародним угодам України; вона не суперечить нормам моральності тощо. Причому особливої актуальності набуває ця проблема саме стосовно ступеню відповідності суспільним потребам досліджуваного кримінального правопорушення, ознаки якого визначені у змісті ч. 1-3 ст. 212 КК України.
У роботі встановлено те, що категорії «соціальної обумовленості» та «криміналізації діяння» є різними (друга є складовою першої), визначено, що дотримання ступеню небезпечності діяння, його поширеності, врахування позитивних та негативних наслідків криміналізації діяння, відповідності її нормам моралі та міжнародно-правовим стандартам – є недостатніми критеріями, які б довели відповідність даної норми сучасним умовам життєдіяльності суспільства, а також те, що проблема «соціальної обумовленості» ст. 212 КК України не втрачатиме актуальності ще доволі тривалий час.
Звертається увага на те, що дослідження історичних витоків виникнення та становлення кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) з давньоруських часів до сьогодні доводить наявність певних типових закономірностей доволі складного правового процесу формування ознак складу діяння, а головне, визначення дієвої санкції. Якщо, з одного боку, доцільність криміналізації цього діяння не викликала зазвичай сумнівів, то, з іншого, - завжди поставали проблеми: співвідношення та узгодження кримінально-правової норми із нормами інших галузей права (зокрема, адміністративного права), а отже стосувалася значення адміністративної преюдиції; посилення чи зменшення банкетного характеру диспозиції норми, а отже ступеню залежності правозастосування від тлумачення податкового та митного законодавства; обрання системи покарання, яка б, з одного боку, відповідала економічним реаліям держави, з іншого, – не звужувала межі диференціації та індивідуалізації кримінальної відповідальності та покарання.
Встановлено, що ст. 212 КК України з моменту прийняття Кримінального кодексу України 2001 р. до тепер, зазнала змін, які відбувалися за такими напрямами. По-перше, стосовно санкцій даної статті. Так санкції ст. 212 КК України стали більш суворими відносно тих покарань, які залишилися не змінними. Проте головне є те, що законодавець визнав за доцільне в певних випадках (ч. 3 ст. 212 КК України) відмовитися від покарання у вигляді позбавлення волі: позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років замінено на штраф у розмірі від п'ятнадцяти тисяч до двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. По-друге, розширена сфера дії спеціального виду звільнення від кримінальної відповідальності: підстави та умови застосування ч. 4 ст. 212 КК України поширювалися на діяння ознаки яких містилися у ч. 1-3 ст. 212 КК України. Новелою є ч. 5 ст. 212 КК України, в якій йдеться про підстави усунення кримінальної відповідальності – у разі досягнення податкового компромісу.
Вивчено міжнародний та зарубіжний досвід правової регламентації інституту кримінальної відповідальності ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів).
