Бернадін В. А. Адміністративно-правова протидія правопорушенням у сфері обігу підакцизних товарів

У дисертації досліджено адміністративно-правову протидію правопорушенням у сфері обігу підакцизних товарів, нормативно-правове забезпечення, міжнародний досвід, система суб’єктів такої протидії та їх повноваження, визначено поняття та елементи механізму адміністративно-правової протидії правопорушенням у сфері обігу підакцизних товарів, а також надана характеристика адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері обігу підакцизних товарів та розглянуто особливості провадження щодо даної категорії правопорушень. Наголошено на тому, що актуальність теми зумовлена збільшенням фактів нелегального виготовлення, ввезення підакцизних товарів на митну територію України за сприяння посадових осіб правоохоронних органів. При цьому, для попередження загроз зростання обсягу нелегального ринку збуту підакцизних товарів існує необхідність удосконалення законодавство щодо адміністративно-правового статусу суб’єктів, уповноважених здійснювати протидію правопорушення у зазначеній сфері, а також визначення засад адміністративної відповідальності, з одночасною гармонізацією відповідних норм із законодавством країн Європейського Союзу. Вказано необхідність аналізу організаційно-правових заходів протидії правопорушенням у сфер обігу підакцизних товарів для визначення найбільш обґрунтованих, якісних шляхів використання позитивного зарубіжного досвіду у вітчизняному законодавства з метою підвищення ефективності протидії таким правопорушенням в умовах недостатніх ресурсів, оскільки при проведенні реформи публічної адміністрації ще досі не визначено остаточне коло уповноважених суб’єктів щодо протидії правопорушенням у сфері обігу підакцизних товарів. Досліджено сферу обігу підакцизних товарів як об’єкт адміністративно-правового регулювання, на підставі чого запропоновано класифікацію даного виду товарів на такі основні групи: товари, споживання яких шкодить здоров’ю людини; товари, без споживання яких неможливо обійтися як в домашньому господарстві, так і в промисловості, підприємництві; товари, споживання яких не є обов’язковим у домашньому господарстві, а рівень виробництва та обігу цих товарів у переважній більшості залежить як від податкових ставок на ці товари, так і від рівня купівельної спроможності населення.