Дисертація є комплексним науковим дослідженням, спрямованим на розв’язання такої важливої науково-прикладної проблеми, як обґрунтування теоретичних положень та розроблення напрямів удосконалення вітчизняного кримінального законодавства і практики його застосування, спрямованих на підвищення ефективності кримінально-правової охорони господарських відносин у сфері організації та проведення азартних ігор та лотерей.
Розділ 1 «Соціальна обумовленість криміналізації діянь, передбачених статтями 203-2 та 365-3 КК України» присвячений дослідженню підстав та приводів криміналізації розглядуваних посягань, а також визначенню того, чи були у процесі криміналізації відповідних діянь дотримані розроблені кримінально-правовою доктриною принципи.
Доведено, що при ухваленні передбачених Законом від 14 липня 2020 р. змін до кримінального законодавства законодавець здебільшого враховував розроблені у кримінально-правовій науці як соціальні та соціально-психологічні (зокрема, принцип суспільної небезпеки), так і більшість системно-правових принципів криміналізації. Водночас з’ясовано, що під час цього процесу парламентаріями все ж були порушені деякі як загальноправові, так і кримінально-правові принципи криміналізації, зокрема, системно-правової несуперечливості та співмірності санкції та економії репресії. Показана суть вказаних порушень і запропоновані шляхи їхнього усунення.
У розділі 2 «Об’єктивні ознаки складів кримінальних правопорушень, передбачених статтями 203-2 та 365-3 КК України» визначено родові та безпосередні об’єкти досліджуваних складів кримінальних правопорушень, проаналізовані зовнішні ознаки останніх.
Обґрунтовано, що з набранням чинності Законом від 14 липня 2020 р. був змінений основний безпосередній об’єкт передбаченого ст. 203-2 КК України кримінального правопорушення, яким раніше – хоч це й не випливало з місцерозташування відповідної заборони в системі Особливої частини КК України – були відносини моральності, тоді як наразі – встановлений порядок провадження відтепер дозволеної господарської діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор, лотерей. Зважаючи на це, висновується, що, на відміну від ситуації, яка існує сьогодні, розміщення ст. 203-2 КК України у розд. VІІ Особливої частини «Кримінальні правопорушення у сфері господарської діяльності» у 2010 р. було помилковим, адже за умови абсолютної заборони грального бізнесу порушення такої заборони мало розцінюватись як посягання на відносини моральності, на що, крім іншого, вказує і відповідний іноземний досвід кримінально-правової протидії досліджуваним суспільно небезпечним проявам.
За результатами дослідження різних моделей кримінально-правової протидії незаконному грального бізнесу обґрунтовано положення про те, що в удосконаленій ст. 203-2 КК України до числа кримінально протиправних слід відносити лише відповідну безліцензійну діяльність.
Доведено доцільність доповнення розд. ХVІІІ Особливої частини КК України «Кримінальні правопорушення проти правосуддя» новою ст. 372-1 про «умисне укриття кримінальних правопорушень від обліку», у межах якої, на відміну від ст. 365-3 КК України, має йтися про укриття від обліку не якогось одного конкретного кримінального правопорушення, а про будь-яке кримінальне правопорушення. Розроблено редакцію відповідної проєктованої заборони.
У розділі 3 «Суб’єктивні ознаки складів кримінальних правопорушень, передбачених статтями 203-2 та 365-3 КК України» послідовно визначаються ознаки суб’єкта та зміст суб’єктивної сторони досліджуваної групи кримінальних правопорушень.
Зокрема, встановлено, що суб’єкт кримінального правопорушення, передбаченого ст. 203-2 КК України, є загальним, тим часом як кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365-3 КК України, – спеціальним.
Встановлено, що суб’єктивна сторона кримінальних правопорушень, передбачених статтями 203-2 та 365-3 КК України, характеризується виключно прямим умислом. Аргументовано необхідність виключення з диспозиції проєктованої норми про умисне укриття кримінального правопорушення від обліку (ст. 372-1) неконкретизуючої вказівки на мотив.
За результатами дослідження розвинуто відповідні положення кримінально-правової теорії, на базі яких сформульовано конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавства України та практики його застосування.
