У дисертаційному дослідженні визначено особливості та закономірності правового регулювання колективного управління майновими авторськими та суміжними правами та сформульовані пропозиції і рекомендації щодо вдосконалення існуючої системи норм, які регулюють ці правовідносини.
Зокрема, у Розділі 1 «Еволюція, сутність та юридична природа колективного управління майновими авторськими та суміжними правами» здійснено історико-правовий аналіз і виявлено закономірності становлення системи колективного управління майновими.
Серед міжнародних нормативно-правових актів, які заклали підґрунтя для розвитку колективного управління правами в дослідженні аналізувались: Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів, Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення, Договір ВОІВ про виконання і фонограми, Типовий закон про авторське право і суміжні права.
При дослідженні еволюції національного нормативно-правового регулювання інституту колективного управління правами запропоновано періодизацію такого розвитку представити через наявність трьох етапів.
У Розділі 2 «Аналіз особливостей управління майновими правами суб’єктів авторського права і суміжних прав на колективній основі» досліджуються три форми колективного управління правами, що запроваджені оновленим спеціальним законом у даній сфері. Йдеться про добровільне, обов’язкове та розширене управління.
При розгляді добровільного колективного управління аналізується норма стосовно права вільно обирати організацію колективного управління і кваліфікується її як важливу запоруку для правовласників, оскільки створює здорову конкуренцію в зазначеній сфері відносин і лише ті організації, що найефективніше здійснюватимуть свою діяльність, можуть сподіватись на передання в управління значної кількості майнових прав. Значна увага в дослідженні приділена питанням нормативно-правового забезпечення процесу вилучення майнових прав із управління.
Розглядаючи договори про представництво прав, вказується, що вони можуть бути елементом суспільних відносин виключно добровільного колективного управління правами. Вказане обмеження сфери застосування даного роду договорів є, на нашу думку, логічним і вірно врегульованим законодавцем, адже не можна передавати представництво інтересів осіб, які безпосередньо не передали право управління первинним колективним організаціям.
При дослідженні обов’язкового колективного управління аналізувались усі передбачені законом сфери. Досліджуючи сфери обов’язкового колективного управління правами, пропонується норму стосовно передання двадцяти п’яти відсотків доходу від прав, зібраних акредитованою організацією за репрографічне відтворення творів, а також за приватне копіювання на розвиток української культури визнати неконституційною.
При дослідженні нормативно-правового регулювання обов’язкового колективного управління у сфері ретрансляцій, нами вказувалось на проблему щодо відсутності організацій мовлення в переліку осіб, яким розподілятимуться кошти із зібраної винагороди.
У Розділі 3 «Перспективи подальшого розвитку інституту колективного управління майновими авторським та суміжними правами» нами було окреслено аспекти вдосконалення правового регулювання такого управління в контексті здійснення євроінтеграційних процесів, а також через врахування досліджень ВОІВ у цьому напрямі.
Вказується, що, ратифікувавши Угоду про асоціацію між Україною з одного боку та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їх державами-членами з другого, наша держава взяла на себе зобов’язання з поміж іншого наблизити національне законодавство до законодавства ЄС у сфері інтелектуальної власності.
Значна увага в дослідженні була приділена аналізу Директиви 2012/28/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 25 жовтня 2012 р. про окремі випадки дозволеного використання сирітських творів, і у зв’язку з цим обґрунтовується доцільність збільшення сфери розширеного колективного управління правами сферою управління «сирітськими творами», допоки існуватиме на них такий статус.
Ключові слова: колективне управління правами, авторське право та суміжні права, організації колективного управління, акредитація організацій, збір та розподіл винагороди, правовласники, каталог, добровільне, обов’язкове та розширене колективне управління.
