Ларингофарингеальний рефлюкс (ЛФР) – патологічний стан організму, під час якого відбувається регургітація та вплив шлункового рефлюктата на позастравохідні структури. Висувається гіпотеза що ларингофарингеальний рефлюкс є одним з причинних факторів ризику розвитку раку гортані.
Плоскоклітинні карциноми голови та шиї, включаючи рак гортані, посідають 6-е місце за розповсюдженістю за даними світової статистики розвинутих країн. Незважаючи на покращення локального контролю та виживання з використанням комбінованої хіміотерапії, локальні рецидиви реєструються у ≈30-40% пацієнтів, а в 20-30% випадків виникає метастазування. У сучасній медичній літературі обмежена кількість відомостей про оцінювання взаємозв'язку ЛФР і раку гортані.
Дисертація присвячена проблемі підвищення ефективності діагностики та лікування хворих на плоскоклітинний рак гортані І-ІІ стадії на фоні ЛФР.
Мета: підвищення ефективності діагностики та лікування хворих на плоскоклітинний рак гортані I-II стадії T1-2N0M0 на фоні ЛФР.
Вперше було вивчено частоту прояву ЛФР у хворих на рак гортані I-II стадії за допомогою добової рН-моніторування та анкетування на підставі модифікованих візуально-аналогових шкал The Reflux Symptom Index (RSI) і The Reflux Finding Score (RFS). Встановлено, що використання модифікованої оціночної шкали RSI є високо достовірним методом скринінг-діагностики ЛФР у хворих на рак гортані.
На підставі патоморфологічних досліджень було встановлено, що ЛФР асоційований з розвитком хронічного запального процесу в слизовій оболонці гортані та стимуляцією гіперплазії покривного епітелію.
На підставі отриманих даних розроблено програму диференційованого лікування хворих на рак гортані I-II стадії на фоні ЛФР.
Застосування розробленого лікувально-діагностичного алгоритму для хворих на плоскоклітинний рак гортані I-II стадії на фоні ЛФР дозволяє підвищити ефективність діагностики та лікування за рахунок зниження кількості рецидивів.
За період з 2015 по 2020 рр. на базі відділу онкопатології ЛОР-органів ДУ «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України» було проведено комплексне обстеження 200 хворих на рак гортані I-II стадії T1-2N0M0. Критерієм відбору пацієнтів для дослідження була наявність у них морфологічно верифікованого раку гортані I-II стадії.
Після проведення скринінг-діагностики за шкалою RSI, у дослідження увійшло 103 хворих на рак гортані. Всі обстежені були розподілені наступним чином: в основну групу увійшло 34 хворих на рак гортані зі встановленим ЛФР, яким в подальшому проводилася антирефлюксна терапія в післяопераційному періоді. У групі порівняння спостерігалися 31 хворий на рак гортані зі встановленим ЛФР, яким після виконання стандартного лікування антирефлюксна терапія не призначалася. Контрольну групу склали 38 хворих на рак гортані без наявності ЛФР.
Комплекс обстежень включав в себе збір скарг з використанням оцінювальних шкал RSI, RFS, фізикальний огляд; інструментальні методи дослідження; внутрішньостравохідний рН-моніторинг; променеві методи діагностики; морфологічні;; імуногістохімічні дослідження з використанням маркерів Т-клітин (CD3), Т-цитотоксичних лімфоцитів (CD8), Т-регуляторних клітин (FOXP3), М1 макрофагів (СD68), М2 макрофагів (CD163).
Комплексне використання модифікованої шкал RSI та RFS рН-моніторингу є високо достовірним методом діагностики ларингофарингеального рефлюксу у хворих на рак гортані І-ІІ стадії, а співставлення даних добового pH-моніторингу та візуально-аналогової шкали сягає 63,1%.
На підставі патоморфологічних досліджень встановлено, що ЛФР асоціюється з розвитком хронічного запального процесу в слизовій оболонці гортані та стимулює гіперплазію багатошарового плоского епітелію. У хворих на рак гортані І-ІІ стадій на фоні ЛФР зареєстрована інфільтрація слизової оболонки М2-макрофагами за наявності значної кількості Т-регуляторних клітин, що свідчить про вплив ларингофарингеального рефлюкса на поляризацію імунної відповіді і може створювати передумови для розвитку плоскоклітинних карцином гортані. В межах плоскоклітинних карцином гортані визначено значну лімфогістіоцитарну інфільтрацію, більш виразну за наявності ЛФР.
З метою виявлення частоти виникнення рецидивів та метастазування раку гортані, а також оцінки виживаності здійснювалось динамічне спостереження за хворими, яке проводилось протягом 3 років після виконаного хірургічного лікування. Серед усіх хворих в дослідженні, протягом періоду спостереження рецидив раку гортані розвинувся у 15,5% пацієнтів. З них у 1-й рік спостереження наявність рецидиву виявлено у 10,7% пацієнтів від загальної кількості хворих; протягом 3 років спостереження було зафіксовано 5,8% випадків метастазування раку гортані І-ІІ стадії.
Більша кількість рецидивів виникла у групі хворих на рак гортані на фоні ЛФР. Відсутність антирефлюксної терапії у хворих на рак гортані на фоні ЛФР підвищувала ризик розвитку рецидиву раку гортані.
