Визначено провідні види існування протоформ спортивно-художніх дійств (навмахії, гладіаторські бої, лицарські турніри, турніри з фехтування та гри в м’яча, марші, проходження військ, стрільба, їзда верхи)у полі видовищньої культури.
Доведено, що окремі ознаки спортивно-мистецької колаборації простежуються в культурі, починаючи від доби Античності й до початку ХХ ст. Основуючись на фактологічному матеріалі воєнно-фізкультурних парадів, Всесоюзних парадів фізкультурників, Спартакіади народів СРСР, Всесвітніх фестивалів молоді та студентів і церемоній відкриття й закриття Олімпійських ігор, показано, що спортивно-художні дійства виокремлюються як морфологічне ціле в соціокультурному просторі протягом ХХ ст. у СРСР.
Установлено, що спортивно-художні дійства як елемент святкової культури, залежно від масовості та регіонального спрямування,розкривають пошану спортивним традиціям та ідеалам, а також у знаково-символічній формі презентують історико-культурну складову міста й країни.
З’ясовано, що візуально-звукове оформлення в спортивно-художніх дійствах здійснюється через символічні знакові системи (кольорову драматургію, побудову художнього фону, світлове оформлення та музичну експлікацію). Такі елементи семантичної складової спортивно-художніх дійств стають інструментом транслювання ідейних засад авторів-постановників у міжнародний глядацький простір.
Охарактеризовано спортивно-художні дійства як цілісну культуротворчу систему, формами передачі культурного коду якої стає репрезентація спортивних ритуалів, обрядів та культурних цінностей міста або країни. Так, культуровмісна цінність ритуально-обрядової частини залежить від масштабу дійствта їх локального рівня, в яких репрезентуються спортивні традиції та міфологічні сюжети як ретроспекція культурного минулого країни й еталонного зразка. У процесі дослідження було виявлено, що домінуюча складова в дійстві ритуально-обрядової частини наявна вцеремоніях відкриття й закриття Олімпійських, Європейських, Азіатських ігор, Універсіади, а другорядна – у масових музично-гімнастичних виставах «Аріран», у відкритті стадіонів «Донбас Арена», «Арена Львів», НСК «Олімпійський», 75-річчі ФК «Шахтар» та передматчевих церемоній EURO 2012. Визначено, що художня частина в дійстві через міфологічне, історичне світосприйняття та культурне надбання, залежно від регіональних та етнічних особливостей, сценічно репрезентує історико-культурне минуле та сучасне території проведення спортивно-художніх дійств.
Визначено специфіку складових суб’єкта спортивно-художніх дійств, які реалізуються в трьох культурно-мистецьких модусах: сценічної експлікації ідейними модератором інститутів влади; задіяні учасників дійства як персонажів та глядача як інструменту впровадження спортивно-художніх дійств у світову культуру.
Ідейний модератор (художньо-постановча група) виступає розробником художнього задуму і спрямовує комунікативне повідомлення на споживання глядачем. Образ влади в спортивно-художніх дійствах тоталітарних країн презентується персоніфіковано та маніпулятивно, у демократичних країнах – імпліцитно, де відбувається апелювання до національної гідності й формування позитивного іміджу на міжнародній арені.
Доведено, що суб’єктом-персонажем у соціокультурних вимірах є історичні, міфологічні й алегоричні герої, які стають учасниками сценічного дійства. Художня інтерпретація історичної постаті залежить від побудови самого образу (ознака певного історичного часу, життєвий шлях та результат діяльності), а також від його репрезентації на сценічній площині (людина-минулого, людина-сьогодення; герой як продукт діяльності митця). Сценічний показ міфологічних персонажів (хтонічних істот, першопредків, богів та культурних героїв) дає підстави говорити про актуалізацію міфу та його втілення в сучасному полі культури в різних символічних і змістовних модифікаціях.
