Ареф'єва Є. Ю. Поетика Ігоря Стравінського як теорія композиційного синтезу: культурологічний аналіз

Дисертаційне дослідження присвячене аналізу проблем формування та функціонування систем поетики, зокрема музичної поетики в культурі ХХ століття. Поетика І. Стравінського реконструюється як культурологічний синтез теорії та практики, авторська модель композиційного синтезу. Доведено, що поетика є одним з провідних засобів композиційного інструментарію в мистецтві, зокрема в музиці. Визначена антропологічна домінанта поетики І. Стравінського (антропологічний сенс музичного феномена як аналога людської цілісності) як засада конструювання своєрідної авторської феноменології – поетики як прояву гармонізуючих витоків compositio. Поетика визначена як теорія композиції, діалог культур, риторика. Музична поетика І. Стравінського презентується як синтез мистецтв, зокрема синтез музичної стихії та балетних екзерсисів у творах «Весна священна», «Петрушка» та ін. Хореографічні принципи музичної композиції І. Стравінського реконструюються як хорея та аретея в транскрипції музичних інновацій ХХ століття. Проаналізовано фольклорні витоки, стильові, жанрові та вокальні складові композиції творів І. Стравінського як невід’ємна складова його музичної поетики. Доведено, що музична поетика І. Стравінського в культурологічному та музикологічному просторі ХХ століття є оригінальним креативним доробком, що спонукає до нетрадиційного прочитання та інтерпретації образного інструментарію композитора.