Актуальність теми дослідження обумовлена динамічними змінами у сучасній мистецькій практиці, які призвели до кризи класичної теорії мистецтва. Постала проблема невідповідності усталеного понятійнокатегоріального апарату мистецтвознавства сучасній мистецькій практиці. Це вимагає проведення наукової ревізії понятійно-категоріального апарату мистецтвознавства для виявлення поняттєвого інструментарію, придатного для опрацювання новітньої ситуації у мистецтві. Дослідження понятійної системи сприятиме структуруванню дослідницького простору та розробці загальної актуальної теорії, що здатна адекватно пояснювати мистецьку реальність. Зміни у мистецькій практиці та мистецтвознавчій теорії мають бути комплексно досліджені у зв’язку із загальними трансформаційними процесами у культурі, інтегральною частиною яких вони є.
Наукове завдання дисертації полягає: у формуванні наукової моделі системного взаємозв’язку корпусу мистецтвознавчих понять з мистецькими та
немистецькими компонентами культури; у визначенні принципів і способів структурування наявного корпусу новітніх та класичних понять у межах єдиної системи; в уточненні та доповненні понятійно-категоріального апарату. Для вирішення цих завдань з мистецтвознавчих та культурологічних
праць залучено понятійний апарат щодо вивчення особливостей розвитку сучасного живопису. Живопис як один з найбільш досліджених видів мистецтва, який водночас зазнав помітних модифікацій на сучасному етапі розвитку, слугує результативною сполучною ланкою у аналізі змін в понятійно-категоріальному апараті. Здійснено огляд наукових праць, присвячених проблемам мистецтвознавчого понятійного апарату. Джерела розподілено на декілька груп за дисциплінами, в межах яких досліджувалися поняття зі сфери живопису, та за хронологією. До першої групи віднесено літературу з історії мистецтвознавства та естетики (Г. Вельфлін, В. Татаркевич, М. Каган, О. Голубець та ін.), до другої групи віднесено дослідження термінології живопису, проведені у філологічних дисциплінах (О. Г. Анісімова, В. Н. Сєргєєв, С. В. Кєзіна, О. О. Ковальова, Н. А. Овчиннікова, Я. Ланьлань та ін.), до третьої групи віднесено джерела, у яких розглянуто проблеми понятійного апарату сучасного мистецтва (Г. Вишеславський, О. Сидор-Гібелинда, Є. Герман, Л. Смирна, В. Хаматов, А. Пучков, Д. Скринник-Миська та ін.). Визначено, що мистецтвознавчий понятійний апарат живопису як окремий предмет досліджень вивчався лише у філологічних дисциплінах (де йому присвячено ряд дисертацій), проте всі ці праці належать до закордонних видань. В українській науці понятійний апарат живопису поодиноко та вибірково досліджувався в історичних дисциплінах (праці О. Ковалевської), і дещо докладніше — у мистецтвознавстві та культурології, де цьому предмету присвячено низку статей, проте жодної дисертації або монографії. Аналізу нових мистецтвознавчих понять, які стосуються живопису кінця ХХ — початку ХХІ століття, не присвячено жодного дослідження. Загальну добірку новітніх (таких, що з’явилися та були у вжитку в кінці ХХ — початку ХХІ ст.) понять містить лише одна тематична праця (Г. Вишеславського, О. Сидора-Гібелинди). Все це обумовлює актуальність дослідження.
У дисертації проаналізовано історичні передумови формування корпусу мистецтвознавчих понять в українській культурі, встановлено, що формування бази мистецтвознавчих понять відбувалось у декількох парадигмальних площинах. Історичний аналіз розбіжностей у формуванні мистецтвознавчих
понять в рамках кожної з парадигм дозволив визначити детермінуючі фактори, на основі яких був сформований перелік впливів на мистецтвознавчий
понятійний апарат з боку низки компонентів культури (до переліку компонентів ми відносимо соціальні інститути, соціальні групи, мистецьку практику,
мову, світоглядні орієнтири історичної доби). Розроблено та обґрунтовано методологію дослідження функціональнотипологічного аспекту взаємозв’язку мистецтвознавчих понять з системою культури на основі системного та функціонального підходів. Виявлено чинники, що заважають структурувати наявний корпус новітніх та класичних понять у межах єдиної системи. Аргументовано, що у процесі структурування понятійної системи мистецтвознавчої дисципліни необхідно розрізняти організацію внутрішніх елементів системи та зовнішні впливи на систему. Запропоновано визначення поняття «функціональний вплив» та розроблено типологію функціональних впливів, які здійснюються низкою компонентів культури на мистецтвознавчу понятійну систему. Ця мета була досягнута з введенням критерію функціональної відмінності як потреби системи у певній дії. Представлено графічне зображення концепції у вигляді схеми. Кожен вплив диференційовано за різновидами вихідного компонента (з поданого нами переліку).
