Ховтура А. С. Становлення та модернізація соціальної інфраструктури губернських міст Лівобережної України (кінець XVIII – початок ХХ ст.)

Дисертаційна робота присвячена дослідженню специфіки формування та трансформації соціальної інфраструктури губернських міст Лівобережної України наприкінці XVIII – на початку ХХ ст. Актуальність обраної теми пояснюється необхідністю вивчення взаємозв’язків між усіма складовими соціальної інфраструктури губернських міст, що надає можливість розв’язати низку проблем з історії міст та особливостей процесів урбанізації. Метою дослідження є характеристика розвитку соціальної інфраструктури в губернських містах Лівобережної України наприкінці XVIII – на початку ХХ ст., встановлення чинників, які вплинули на формування компонентів, та визначення особливостей модернізації усієї системи. Авторкою встановлено та охарактеризовано етапи формування соціальної інфраструктури Харкова, Полтави та Чернігова наприкінці XVIII – на початку ХХ ст. За допомогою принципів акторно-мережевої теорії встановлено, що соціальна інфраструктура губернських центрів була мережею, яка утворювалася шляхом постійної взаємодії акторів. Простежено формування принципів районування соціальної інфраструктури губернських міст у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Зроблено висновок, що в другій половині ХІХ ст. виникли певні стратегії у районуванні, які проявились в розширенні територіального охоплення віддалених частин міст різними елементами інфраструктури. Проаналізовано статистичні показники розвитку соціальної інфраструктури губернських центрів Лівобережної України, інших визначних міст Російської імперії та країн Європи. На основі вивчених матеріалів авторка стверджує, що Полтава та Чернігів увійшли у добу модерності зберігши значне тяжіння до традиційних форм організації окремих її елементів. З'ясовано, що за станом комунальних мереж, громадського транспорту і комунікаційних мереж Харків перебував на перших позиціях серед великих міст Російської імперії. У дисертації зроблено висновок про те, що соціальна інфраструктура мала величезну роль у формуванні модерного соціального простору губернських центрів Лівобережної України. Цьому новому простору була властива поява інституцій колективної безпеки, соціальної відповідальності, прояви суспільства масового споживання та масової культури.