Наукове завдання представленого дослідження полягає у вивченні творчої та громадської діяльності художників-шістдесятників, оцінці їх культуротворчих інтенцій у поступі національного мистецтва. Здійснено теоретичне осмислення явища шістдесятництва, його культуротворчий аспект у науковій літературі, уточнено самі поняття. Обґрунтовано розподілення досліджуваної літератури на умовні періоди, так звані «офіційні» та «неофіційні» джерела, опубліковані праці до та після настання Незалежності України. Вказано, що матеріал опублікований в період СРСР заангажований, має більше політичну, ніж художню оцінку. Тому офіційні джерела інформації, такі як «Історія українського мистецтва: у 6-х томах» висвітлюють шістдесятництво у соцреалістичній доктрині. Об’єктивна оцінка цього явища дана в літературі власне його представниками, які осмислили саме поняття «шістдесятництва», причини його появи та умови функціонування, наслідки для історії, культури та мистецтва України. У досліджені визначено, що головним сподвижником цього руху та ідеї, яку сповідували митці, стало відродження української культури. В цьому виявлялася громадянська позиція митців, їх творчі пріоритети, світоглядні орієнтири.
Джерельна база дисертації представлена епістолярною спадщиною, архівними та фактологічними матеріалами музеїв, науковими публікаціями, монографіями, довідниками та словниками, що містять біографічні матеріали про митців, дослідженнями, що розглядають художні та культуротворчі процеси України ХХ століття, творчу та громадську діяльність шістдесятників. Обґрунтовано, що в зазначений період культуроцентризм визначав контекст мистецьких пошуків шістдесятників, що відобразилось на смислотворенні та образотворенні графіки й інших видів мистецтва. Здійснено огляд наукових праць, присвячених дослідженню творчої спадщини бойчукістів та художників-шістдесятників, їхнього впливу на розвиток національного мистецтва та культури. Досліджено діяльність української культурної інтелігенції в контексті національно-культурного відродження 1917–1921 рр. висвітлено складні та суперечливі аспекти, які проявилися впродовж революційного часу. Визначено ідеологічні та художні чинники відродження національної культури у кризові періоди 1920-1930-х та кінець 1950-х- початок 1970 років, роль у цьому культуротворчого потенціалу митців.
Охарактеризовано феномен шістдесятництва в мистецькій площині. Доведено необхідність виокремлення тих художників, які намагалися продовжувати розвиток національного мистецтва, звертаючись до його витоків, репрезентувати у творах особливості та розмаїтість знаків і значень української культури, відтак сприяли її збереженню через актуалізацію категорії культурної пам’яті. Наголошено, що дослідники теми шістдесятництва часто зводять в одну шеренгу художників, які йшли врозріз офіційному мистецтву і тих хто проваджував нові ідеї, перебуваючи у «внутрішній еміграції». Визначено критерії оцінки творчих орієнтирів художників у шістдесяті роки, відповідно їх поділ на конформістів, нонконформістів, шістдесятників, андеграунд. Перші слідували офіційному, інші неофіційному мистецтву, виражаючи свободу власного бачення, внутрішніх переживань. Були й ті, хто крім бажання самовираження, намагалися пізнавати, зберігати та розвивати українське національне мистецтво через творчі пошуки, експерименти.
Аргументовано роль «Розстріляного відродження» в активізації української теми у графіці художників-шістдесятників. Охарактеризовано чинники, що впливали на поступ українського мистецтва на початку ХХ століття, серед яких важливе місце займало народне мистецтво. Показано вплив засад народної творчості на світогляд художників, належних до українського модернізму, зокрема бойчукістів, у діяльності яких увиразнено націєтворчий потенціал мистецтва. Доведено, що національний напрям став одним з головних в українському мистецтві періоду початку ХХ століття й позначився на творчості М. Бойчука, В. та Ф. Кричевських, Г. Нарбута, Я. Струхманчука, О. Сластьона, М. Бурачека, Ф. Красицького, О. Саєнка, С. Налепинську-Бойчук, І. Падалку, В. Седляра, О. Павленко, Т. Бойчука, П. Іванченка, М. Рокицького, М. Жука, А. Маневича, А. Монастирського, О. Кульчицької та ін.
