Березкіна А. Є. Популяційна структура та ресурси черевоногого молюска Nacella concinna (Strebel, 1908) у прибережних водах Української антарктичної станції “Академік Вернадський”, архіпелаг Аргентинські острови, Західна Антарктика

У дисертації розкрито нові дані щодо структури популяції черевоногого молюска N. concinna для острівної системи Аргентинських островів, Західна Антарктика. Встановлено закономірності розповсюдження молюска з урахуванням морфологічної та генетичної структури популяції. Реконструйовано філогенію представників роду Nacella, встановлено можливі регіони походження і шляхи поширення. Поділ популяції молюсків на літоральний та субліторальний морфотипи не підтверджений. Розподіл популяції N. concinna на різних підводних ландшафтах демонструє різні закономірності між морфометричними параметрами раковини, вагою молюска та глибиною. У деяких ландшафтах правило Фостера, щодо залежності розмірів від енергетичних ресурсів, не виконується. N. concinna заселяє всі доступні ландшафти, утворює популяцію з високою фенотиповою пластичністю, яка включає три морфотипи за скульптурою раковини, і становить багатий ресурс в дослідженій акваторії. Молекулярно-філогенетичний аналіз за мітохондріальними 12S, 16S, CO1 генами і ядерним геном 28S показав належність трьох морфотипів N. concinna, виділених за морфологією раковини, до одного виду. Філогенетичні реконструкції продемонстрували близькі зв’язки N. concinna з нацеллідами Вогняної Землі і субантарктичних островів. Показано філогенетичні зв’язки нацеллід з Patellogastropoda тропічних та помірних вод Атлантичного океану. Встановлено, що нацелліди є автохтонами Антарктики. Ймовірним місцем первинного видоутворення за молекулярними годинниками є Кергеленське плато і межа Антарктичного півострова та Вогняної Землі, що пов’язані з прадавньою тріасовою фауною півдня Гондвани. Молекулярно-генетичний баркодинг за фрагментом гену 16S показав приналежність асоційованої з N. concinna мікробіоти до протеобактерій (Pseudoalteromonas, Psychrobacter, Shewanella, Cobetia, Psychromonas), бактероїдів (Bizionia) та фірмікут (Oceanobacillus). Реконструкція філогенетичних зв’язків молюск-асоційованої мікрофлори показала їх спорідненість з бактеріями Арктичного регіону і можливий біполярний характер їх поширення. Показано, що асоційовані з N. concinna мікробіота не може слугувати філогенетичним маркером еволюційних процесів, однак може бути використана у якості екологічного маркера підводних ландшафтів і субпопуляцій молюску.