У світі спостерігається неухильний ріст розповсюдженості дитячого ожиріння, що часто супроводжується розвитком асоційованих з ним захворювань, які раніше вважалися притаманними лише дорослому населенню. Серед найбільш частої патології, пов’язаної з ожирінням, є захворювання гепатобіліарної системи, а саме неалкогольна жирова хвороба печінки, що посідає одне з головних місць. Дані сучасних досліджень свідчать про те, що патогенез ожиріння та неалкогольної жирової хвороби печінки є складним та багатофакторним.
Особлива увага приділяється тісному двосторонньому зв’язку між процесами, що відбуваються у кишечнику та печінці та обумовлюються низкою факторів, в тому числі станом кишкової мікробіоти. Дослідження останніх років наголошують на важливій ролі шлунково-кишкового тракту в якості одного з найбільших гормонпродукуючих органів в організмі людини, а гастроінтестинальні гормони розглядають як частину єдиної системи регуляції енергетичного балансу, в якій ці сполуки впливають на масу тіла, харчову поведінку та резистентність до інсуліну і, таким чином, роблять внесок у патогенез як ожиріння, так і неалкогольної жирової хвороби печінки.
Метою дослідження було визначити роль гастроінтестинальних пептидів, стану мікроекології кишечника та кишкової проникності, маркеру апоптозу гепатоцитів, цитокінів, ендогенної інтоксикації в формуванні гепатобіліарної патології у підлітків з ожирінням.
Для досягнення мети та реалізації поставлених завдань дослідження проведено комплексне обстеження 108 підлітків віком від 12 до 18 років, хворих на ожиріння (середній вік – 14,59±1,61), серед яких 55 (51,0) % юнаків та 53 (49,0) % дівчат. За результатами проведеного обстеження у всіх дітей з ожирінням було виявлено функціональні розлади біліарного тракту (ФРБТ) у вигляді функціонального розладу жовчного міхура по гіпокінетичному типу, а у 79 дітей – неалкогольну жирову хворобу печінки (НАЖХП). З урахуванням цього обстежені підлітки були розподілені на 2 групи: 1-а група – підлітки з ожирінням та ФРБТ, 2-а група - підлітки з ожирінням та НАЖХП.
До контрольної групи було включено 32 підлітки аналогічної вікової групи з нормальною масою тіла (від 5 до 85-го перцентиля) без ознак гострої та хронічної патології, серед яких 18 (56,2) % юнаків та 14 (43,8) % дівчат 12-18 років (середній вік - 14,96±1,83).
Усім хворим проводили комплексне клініко-анамнестичне обстеження, клінічний та біохімічний аналіз крові, ультразвукове дослідження (УЗД) органів черевної порожнини, визначення рівня імунореактивного інсуліну (ІРІ), концентрації греліну, глюкагоноподібного пептиду-1 (ГПП-1), цитокератину-18 (ЦК-18), зонуліну, ліпополісахариду (ЛПС), інтерлейкіну-6 (ІЛ-6) та інтерлейкіну-10 (ІЛ-10), серотоніну, мікробіологічне дослідження випорожнень, а також порушень харчової поведінки (ХП) за опитувальником DEBQ.
За клініко-анамнестичними даними статистично значущих відмінностей в групах підлітків з ожирінням з ФРБТ та з НАЖХП виявлено не було. Такі антропометричні показники як маса тіла, індекс маси тіла (ІМТ), обвід талії (ОТ), обвід стегон були достовірно вищими лише у дівчат з НАЖХП у порівнянні з групою дівчат з ожирінням та ФРБТ (р < 0,01), співвідношення ОТ/Зріст, що характеризує виразність абдомінального типу жиророзподілу, було вищим як у дівчат, так і у хлопців в групі хворих з НАЖХП порівняно з хворими з ФРБТ. Збільшення розмірів печінки виявлялось достовірно частіше у підлітків з ожирінням та НАЖХП у порівнянні з підлітками з ожирінням та ФРБТ (р < 0,05).
При оцінці ХП встановлено, що значно частіше її порушення визначали у підлітків, хворих на ожиріння, порівняно із контрольною групою – у 90,1% та 34,4% відповідно (р < 0,001). Відмічено, що частота та виразність обмежувального типу порушень ХП у підлітків з ожирінням була статистично значуще вищою порівняно з контрольною групою (р <0,001) незалежно від обстежених груп.
Аналіз біохімічних показників виявив, що у підлітків з ожирінням концентрація глюкози та ІРІ була достовірно вищою у хворих підлітків з НАЖХП у порівнянні з хворими підлітками з ФРБТ (р <0,05, р < 0,01 відповідно). Частота інсулінорезистентності (ІР) та її вираженість за індексом HOMA-IR були вищими у групі хворих з ожирінням та НАЖХП порівняно з хворими на ожиріння з ФРБТ (р < 0,01).
Середній рівень аланінамінотрансферази (АЛТ) та аспартатамінотрансферази (АСТ) був статистично значуще вищим у підлітків з ожирінням та НАЖХП в порівнянні з хворими на ожиріння та ФРБТ (р < 0,05). Встановлено, що у групі хворих з ФРБТ за наявності ІР рівень АЛТ, АСТ та лужної фосфатази достовірно вище, ніж у хворих тієї ж групи без ІР (р < 0,01, р < 0,05, р < 0,01 відповідно). В групі хворих з НАЖХП рівень ферментів не залежав від наявності ІР.У дослідженні було проаналізовано концентрацію греліну, ГПП-1 та серотоніну.
