Дисертацію присвячено теоретичному обґрунтуванню й експериментальному вивченню проблеми розвитку мовленнєвої компетентності дітей дошкільного віку з розладами аутистичного спектра.
За результатами теоретичного аналізу літератури виокремлено основні наукові підходи до характеристики мовленнєвої компетентності особистості (комплексний, психолінгвістичний, діяльнісний, компетентнісний, особистісний). Визначено, що мовленнєву компетентність особистості людини доцільно розглядати з позиції діяльнісного підходу, згідно з яким досліджуване явище постає як уміння застосовувати мову в конкретних ситуаціях спілкування, використовуючи доцільно мовні та інтонаційні засоби виразності мовлення.
Виокремлено вікові особливості дітей дошкільного віку, специфіка їх мовленнєвого розвитку, а саме: мовлення відривається від конкретної ситуації, втрачає ситуативність, перетворюється на засіб спілкування; поява зв’язних форм мовлення, підвищується його виразність; оволодіння законами рідної мови відбувається у процесі дій зі словом; мовлення стає знаряддям мислення, засобом пізнання, інтелектуалізації пізнавальних процесів; поява регулюючої функції мовлення, що дозволяє розуміти літературні твори, інструктажі інших; формування плануючої, звукової функції мовлення; поява розуміння форм мовної діяльності, свідоме ставлення до неї; завершення фонематичного розвитку; виникнення передумов для засвоєння грамоти.
Схарактеризовано клінічні картини, діагностичні критерії розладів аутистичного спектру. Представлено риси мовлення дітей дошкільного віку з аутистичними розладами, зокрема: мовлення стереотипне, звучить як відтермінована ехолалія, спостерігаються прояви повторювальної вокалізації (тягуча інтонація, лепет тощо), відсутня реакція на особисте звернення, відтворення власного мовлення, зрозумілого лише дитині, іноді у мовленні з’являються складні, рідкісні слова, мовлення монотонне, немелодійне, швидке або повільне, неритмічне, слова у вимові не часто не пов’язані між собою, схема мовлення тверда, малорухома, спостерігають вади зв’язного мовлення, своєрідне модулювання, інтонування, можливе захоплення окремими мовленнєвими формами, постійна гра звуками, складами, словами, римування, співи, декламування віршів.
Обгрунтовано зміст і складові мовленнєвої компетентності дітей дошкільного віку з розладами аутистичного спектру. Визначено, що мовленнєва компетентність дітей дошкільного віку з розладами аутистичного спектру – це інтегроване уміння дошкільника з аутистичними розладами доречно застосовувати мову у конкретних ситуаціях спілкування.
Структура мовленнєвої компетентності дітей дошкільного віку з розладами аутистичного спектру складається з таких критеріїв: мотиваційно-емоційний (бажання взаємодіяти, ставлення до наслідування); лінгвістично-змістовий (експресивне мовлення, імпресивне мовлення); поведінково-діяльнісний (уміння взаємодіяти, уміння висловлюватися відповідно до ситуації).
Здійснено аналіз досліджень, присвячених діагностиці, корекції, розвитку мовленнєвої активності дітей дошкільного віку з розладами аутистичного спектру.
Апробовано психодіагностичний комплекс методик, які дозволили дослідити стан кожного критерія мовленнєвої компетентності дітей дошкільного віку з розладами аутистичного спектру та визначити рівень досліджуваного явища у кожного окремого респондента.
За результатами емпіричного дослідження визначено рівні мовленнєвої компетентності дітей дошкільного віку з аутистичними розладами. Високий рівень притаманний незначній кількості дошкільників, які мають бажання взаємодіяти з іншими, позитивно ставляться до наслідування, володіють розвиненим імпресивним, експресивним мовленням, здатні вільно взаємодіяти з оточуючими, уміють висловлюватися відповідно до конкретної ситуації спілкування. Середній рівень характеризує третину дошкільників, які не відчувають бажання вступати у взаємодію з іншими, байдуже ставляться до їх поведінки, мають ознаки недостатньо розвиненого імпресивного, експресивного мовлення, за допомогою дорослих висловлюються відповідно до ситуації. Низький рівень притаманний більшій половині дошкільників, у яких відсутнє бажання вступати у розмову з іншими, негативне або байдуже ставлення до наслідування оточуючих, відсутні ознаки імпресивного, експресивного мовлення, відсутні уміння взаємодіяти, висловлюватися відповідно до ситуації спілкування.
Обґрунтовано психологічні умови розвитку мовленнєвої компетентності дошкільників із аутистичними розладами: 1)наявність позитивного сприятливого середовища життєдіяльності дитини в родині, на заняттях; 2) забезпечення узгоджених, скоординованих дій між фахівцем і батьками дитини щодо розвитку дитини; 3) безперервна вербалізація всіх дій дитини; 4) наявність висококваліфікованих спеціалістів задля успішної реалізації програми розвитку.
