Дисертація є самостійною, завершеною науковою працею, присвяченою дослідженню правового режиму водних об’єктів, віднесених до категорії лікувальних.
Дисертаційна робота є першим у науці екологічного права України комплексним дослідженням теоретико-правових і практичних проблем використання та охорони водних об’єктів, віднесених до категорії лікувальних. Дослідження проведено на базі основних базових положень екологічного, земельного, а також водного та надрового права, зокрема проаналізовано поняття, зміст правових норм щодо використання та охорони водних об’єктів, віднесених до категорії лікувальних, а також обґрунтовано пропозиції з удосконалення правового регулювання досліджуваної сфери суспільних відносин.
Авторкою запропоновано під водними об’єктами, віднесеними до категорії лікувальних, вважати підземні водні об’єкти (водоносний горизонт), а також поверхневі водні об’єкти (соляні озера, лимани) загальнодержавного значення, які мають природне походження та особливу цінність, є унікальними, враховуючи фізико-хімічний склад природних лікувальних ресурсів, що їм властиві, та використовуються з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань. Виокремлено основні юридичні ознаки водних об’єктів, віднесених до категорії лікувальних, якими визнано, насамперед, наявність об’єктивних особливих характеристик – лікувальних властивостей таких об’єктів, що є сприятливими для лікування та профілактики захворювань.
Виокремлено ознаки водних об’єктів, віднесених до категорії лікувальних, за якими зазначені об’єкти: мають природне походження; характеризуються природними лікувальними властивостями, їх «наповненням» є природні лікувальні ресурси; можуть бути курортоутворюючими чинниками тощо. Запропоновано назву таких водних об’єктів визначати як «лікувальні водні об’єкти», оскільки термін «водні об’єкти, віднесені до категорії лікувальних» не повною мірою відображає сутність цього поняття, характеризуючи швидше нормативний характер встановлення їх, як таких.
Встановлено, що правовим режимом водних об’єктів, віднесених до категорії лікувальних, є нормативно визначений порядок правового регулювання суспільних відносин, пов’язаних з використанням та охороною водних об’єктів, що віднесені до категорії лікувальних, обумовлений природними лікувальними властивостями цих об’єктів, і спрямований на створення умов належного ступеня сприятливості чи несприятливості для задоволення інтересів відповідних суб’єктів права та порядок їх використання для досягнення бажаного результату.
Обґрунтовано необхідність закріплення на законодавчому рівні особливого правового режиму використання та охорони водних об’єктів, зокрема тих, що віднесені до категорії лікувальних, адже законодавство України є недостатньо послідовним і системним у регулюванні порядку використання та охорони водних об’єктів, віднесених до категорії лікувальних, а це здебільшого послаблює їх правовий режим, створює передумови зловживань та правопорушень у цій сфері.
Аргументовано положення, що водні об’єкти, віднесені до категорії лікувальних, потребують посиленої правової охорони. Під цим поняттям пропонується розуміти систему правових норм, які передбачають сукупність заходів, спрямованих на запобігання забрудненню, засміченню, вичерпанню й виснаженню водних об’єктів, віднесених до категорії лікувальних, з урахуванням їх унікальності та екологічної цінності, забезпечення особливого режиму користування цими водними об’єктами виключно у лікувальних і оздоровчих цілях, а також усунення наслідків негативних впливів та покращення стану вод цих водних об’єктів.
Правова охорона вод як комплекс різноманітних заходів, насамперед правових, повинна бути спрямована пріоритетно на запобігання негативному впливу на водні об’єкти, забезпечуючи, таким чином, превентивну функцію. Збереження водних об’єктів, віднесених до категорії лікувальних, необхідно пов’язувати насамперед із необхідністю виконання усіма суб’єктами їх використання й охорони своїх природоохоронних обов’язків, а також тих обов’язків, які безпосередньо пов’язані з раціональним використанням та охороною водних об’єктів і водних об’єктів, віднесених до категорії лікувальних.
Дисертанткою наведено додаткові аргументи щодо закріплення на законодавчому рівні принципу пріоритету охорони водних об’єктів і, насамперед, тих, які віднесені до категорії лікувальних, перед їх використанням, що може здійснюватися як шляхом встановлення обмежень чи заборон для осіб, що користуються водами (водними об’єктами), так і виокремленням додаткових прав і обов’язків, які повинні бути підпорядковані екологічним інтересам. Крім того, покладені на водокористувачів обов’язки з проведення заходів по охороні водних об’єктів повинні відповідати засадам законності, легітимності, можливості виконання, доцільності, екологічної обґрунтованості і комплексності.
