Дисертація є одним із перших у вітчизняній правовій науці комплексним теоретико-правовим дослідженням, якому на основі аналізу правової доктрини, національного законодавства та міжнародних стандартів, зарубіжного досвіду, розкрито сутність, структуру та особливості інституційного механізму забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб в Україні в умовах євроінтеграції, воєнного стану та повоєнного періоду.
Запропоновано визначення поняття «інституційний механізм забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»: це цілісна складна система упорядкованих елементів, що визначають та реалізують державну політику з питань внутрішньо переміщених осіб. Ознаки інституційного механізму забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб як складної системи: 1) включає в себе взаємопов’язані структурні елементи; 2) організаційна єдність складових, упорядкованість; 3) наявність внутрішніх і зовнішніх зв’язків і складних відносини між інституціями; 3) правова регламентованість і впорядкованість; 4) спрямування на єдину мету, реалізацію специфічної системи функцій і завдань; 5) постійний характер дії, поєднання стабільності та динамізму; 6) наділений системою різних форм, засобів і способів забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб; 7) забезпечується загальними (соціальними) і спеціальними (юридичними) гарантіями. Структура інституційного механізму забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб: 1) інституції (суб’єкти), що забезпечують права і свободи внутрішньо переміщених осіб; 2) нормативно-правова основа забезпечення їх прав і свобод; 3) мета, форми, способи та засоби, гарантії забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб. Метою інституційного механізму є 1) створити належні юридичні і фактичні умови, зробити реальними і доступними закріплені права і свободи людини і громадянина для осіб, які набули правового статусу внутрішньо переміщеної особи; 2) збалансувати їх вразливе становище, що погіршилось внаслідок обставин, які спровокували вимушене переміщення; 3) поновити справедливість для внутрішньо переміщених осіб. На реалізацію вказаної загальної мети інституційний механізм реалізує низку конкретних завдань, що розкриваються через відповідні функції та повноваження. Розкрито поняття та сутність функцій інституційного механізму та принципів інституційного механізму забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб.
Наголошено, що нині в Україні функціонує розгалужена система інституцій, які забезпечують права внутрішньо переміщених осіб. Міжнародна нормативно-правова база була основою для формування українського законодавства щодо забезпечення прав внутрішньо переміщених осіб. Разом із тим, положення міжнародних актів містять загальні положення щодо правового статусу внутрішньо переміщених осіб та закріплюють основний обов’язок і відповідальність за надання захисту і гуманітарної допомоги внутрішньо переміщеним особам покладаються на національні органи влади. Система законів, які впливають на забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб є розгалуженою. Такі нормативно-правові акти пропонується поділити на групи: нормативно-правові акти, які регулюють правовий статус внутрішньо переміщених осіб; нормативно-правові акти, що визначають основи забезпечення прав і свобод внутрішньо перемішених осіб державними та недержавними інституціями; нормативно-правові акти, що визначають основи забезпечення прав і свобод внутрішньо перемішених осіб державними та недержавними інституціями.
Дослідження інституційного механізму забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб в Україні є проблематикою, що охоплює низку соціально-правових зв’язків. Тож лише якісний підхід до застосування тих чи інших методів, принципів, формування світогляду автора тощо уможливить проведення належного дослідження вказаної проблематики та визначення векторів вдосконалення інституційного механізму забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб в Україні. Застосування традиційних та сучасних (плюралістичний, цивілізаційний підходи) методологічних підходів й методів дослідження інституційного механізму забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб в Україні, обумовлених поставленими у дослідженні завданнями, уможливило проведення об’єктивного та комплексного вивчення вказаного явища. Сформульовано визначення поняття «методологія дослідження інституційного механізму забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
