У дисертаційній роботі подано теоретичні та експериментальні обґрунтування щодо нових наукових підходів до патогенетичного лікування гінгівіту та пародонтиту, які полягають у застосуванні бактеріального лізату, що отриманий шляхом механічного дроблення місцевої дії MLBL (Lyophilized bacterial lysate obtained by mechanical lysis) на тлі порушеного стану антиоксидантної та імунної систем у разі експериментально-клінічного гінгівіту та пародонтиту, що призводить до нормалізації показників цих систем і забезпечує покращення всіх маркерів пошкодження пародонту до нормальних показників.
Установлено, що в патогенезі експериментальних запально-дистрофічних процесів пародонту суттєве значення має порушення в системі ПОЛ/АОЗ, що підтверджено показниками коефіцієнту окисного стресу: при моделюванні гінгівіту спостерігали його зниження до 0,62 на 14 добу; при пародонтиті — до 0,39 на 90 добу. Така динаміка змін коефіцієнту окисного стресу демонструє декомпенсований стан проокисно-антиоксидантної системи та недостатність власних систем, щоб компенсувати зміни, до кінця експерименту на обох експериментальних запально-дистрофічних моделях. Ступінь порушення системи ПОЛ та АОЗ був більш виражений при експериментальному пародонтиті.
Застосування бактеріального лізату MLBL при експериментальному гінгівіті та пародонтиті зменшує генерацію вільних радикалів, що виявилося на рівні показника антиоксидантно-прооксидантного індексу, який дорівнював 1,02 та 0,9, відповідно, та був статистично значуще вищим за такий у групі LBLCh (Lyophilized bacterial lysate obtained by chemical lysis) (0,83 і 0,64, відповідно), що підтверджує доцільність його застосування в патогенетичній терапії запальних захворювань тканин пародонту.
Доведено, що до кінця 90-денного періоду спостереження за перебігом експериментального пародонтиту потужність природних компенсаторних механізмів набула стану декомпенсації. Це виявляється підвищенням прозапального цитокіну IL-1β в 1,7 раза і TNF-α — у 3 рази, зниженням протизапального цитокіну IL-10 в 1,6 рази; підвищенням концентрації ЦІК у крові у 2 рази, СРБ — у 4,4 рази на локальному рівні в гомогенаті тканини ясен контрольної патологічної групи тварин. Експериментальний гінгівіт у щурів характеризувався розвитком локального запалення, про що свідчило підвищення кількості лейкоцитів, та порушення балансу процесів ПОЛ/АОС як на системному, так і місцевому рівнях, а також збільшенням продукції прозапальних цитокінів IL-1β і γ-ІFN на тлі незміненої концентрації протизапального цитокіну IL-4.
Вірогідно встановлено потужний коригувальний вплив бактеріальних лізатів MLBL та LBLCh на показники цитокінового ряду на моделі хронічного експериментального періодонтиту. Нормалізуючий ефект зумовлений компенсацією бактеріального дисбактеріозу, відновленням балансу активності про- та протизапальних цитокінів, зниженням гіперактивності імунологічних маркерів. Застосування бактеріальних лізатів з імунокоригуючою дією за умов експериментального моделювання запально-дистрофічних процесів пародонту повністю компенсувало недостатність власних клітинної та гуморальної ланок неспецифічної резистентності.
Доведено, що до кінця 90-денного терміну експериментального пародонтиту спостерігали статистично стабільний перебіг хронічного пошкодження тканини пародонту за показниками мінерального обміну лужної та кислої фосфатаз — ферментів кісткової тканини мембран остеобластів та остеобластів, які перевищували показники в інтактній групі в 1,93 і 1,4 рази, відповідно, що відбиває гіпоергічний стан хронічного запалення пародонтиту. Вірогідно встановлено потужний коригуючий вплив препаратів із бактеріальних лізатів MLBL та LBLCh за показником функціонального стану кісткової тканини альвеолярного відростка: на моделі хронічного експериментального пародонтиту та гінгівіту. Встановлено потужний стимулючий вплив процесів репаративної остеорегенерації в процесі використання MLBL при гіпоергічному перебігу запального процесу в пародонті.
За даними гістологічного дослідження тканин пародонту встановлено, що застосування MLBL при експериментальному гінгівіті запобігає розвитку експериментального гіпертрофічного гінгівіту у 40 % щурів, а в решти тварин сприяє зменшенню вираженості його ознак. У разі виникнення гострого альтеративного запалення MLBL значно прискорює процес загоєння в порівнянні з нелікованим контролем.
MLBL позитивно впливає на клінічний перебіг експериментального запалення пародонту: зменшує ступінь пошкодження внаслідок оксидативного стресу, нормалізує перебіг імунної неспецифічної відповіді, вираженість місцевих і загальних ознак запалення, що підтверджує доцільність його застосування в патогенетичній терапії запальних захворювань тканин пародонту.
Результати досліджень можуть бути використані також у розробленні принципів ранньої діагностики прогресування запально-дистрофічних уражень тканин пародонту — для обґрунтування прогнозу виникнення можливих патологічних наслідків на організм людини.
