У роботі з’ясовано, що наукові ідеї О.Цинкаловського та його діяльність на культурно-просвітницькій ниві представлені фрагментарними розвідками у наукових, науково-популярних, бібліографічних та періодичних виданнях. Переважна їх більшість з’явилася уже в роки незалежности України. Попри визнання його доробку як науковця, музейника, просвітянина спостерігаємо нерівномірність вивчення різних сторін творчості О.Цинкаловського та відсутність цілісного наукового дослідження.
Встановлено, що основними чинниками, які зумовили формування особистості О.Цинкаловського стали родинна традиція, соціальне оточення, наукове та навчально-педагогічне середовище, особистий досвід наукової та професійної діяльности, прагнення до саморозвитку та самовдосконалення. Прооаналізовано вплив родини на формування світогляду дослідника. Стверджено, що саме виховання батьків, і особливо дідуся Павла Нітецького, визначили інтерес до української історії та культури, що пізніше знайшло своє втілення у наукових та публіцистичних працях вченого. Маючи у роду поляків, німців, татар, і перебуваючи у середовищі, далекому від рідної культури, він став справжнім патріотом України. Показано, що саме родинна традиція визначила зацікавлення Олександра Цинкаловського минулим краю. Показано початки культурно-просвітньої та фахової праці, розкрито роль інтелектуальних середовищ Кременця, Львова, Києва, Варшави у формуванні світогляду О.Цинкаловського. Висвітлено вплив окремих польських та українських вчених (В.Антонєвіч, Т.Сулімірський, І.Шедрик) на формування його як науковця. У перших десятиріччях ХХ ст. відбувається становлення О.Цинкаловського як громадсько-політичного та кульутрно-освітнього діяча в обставинах Першої світової війни, Української національної революції 1917–1921рр. Він став яскравим представником українського національного життя в Західній Волині у міжвоєнний період. Відтворено його участь у діяльності “Просвіти”, яка у міжвоєнне десятиліття була найпоширенішою формою українського культурно-просвітницького руху. На Волині значне визнання отримала “Просвіта” м.Володимира, до якої належав О.Цинкаловський.
У сфері наукової діяльности особливою є заслуга О. Цинкаловського у дослідженні одного з українських регіонів –Волинь. Серед вчених, які впродовж ХХст. писали про волинський край, О.Цинкаловському належить провідне місце. Окрім того увагу дослідника привернули також Холмщина, Лемківщина та Підляшшя. Роль О.Цинкаловського в українській історичній науці визначають наступні щонайменше десять напрямків його досліджень. На підставі власних досліджень та запропонованих у вітчизняній історіографії поділів виділимо такі: дослідження старовинної історії Волині, усіх археологічних культур, починаючи від палеоліту і до епохи заліза включно з виділення місцевих культур; виявлення, фіксація і збереження пам’яток матеріальних культур; дослідження дерев’яних і кам’яних архітектурних споруд, пам’яток архітектури; сакральне мистецтво – церкви
домонгольського, монгольського і післямонгольського часу (на Волині, в Галичині, на Лемківщині); хрести-енколпіони, дерев’яні і камінні хрести, виставки ікон; історико-краєзнавчі нариси, особливо виділяється синтетичне дослідження із історичного краєзнавства “Стара Волинь і Волинське Полісся (краєзнавчий словник від найдавніших часів до 1914 р.)” (Вінніпеґ, 1984) і “Стародавні пам’ятки Волині” (Торонто, 1975); історико-географічні
розвідки з топографії міст і містечок –Літовежа, Махнівки, Небеля, Пересопниці, Сутейська, Червена і Червенських городів, Шумська; особливо описи Крем’янця (“Волинська Швейцарія”); історична картографія (археологічний атлас Волині і Волинського Полісся у складі дванадцяти оригінальних і унікальних авторських мап, Крем’янець 1939 р.); дослідження з історичної краєзнавчої бібліографії; проблеми теорії і практики музеєзнавства на підставі чималого особистого досвіду роботи у музеях Варшави, Кракова, Крем’янця, Львова у 20-50-х роках ХХ ст.; гідрологія (“Ріка Прип’ять та її допливи”, 1960); палеонтологічні студії.
Згідно проведених підрахунків, загальна кількість праць О.Цинкаловського становить 150 наукових та науково-популярних праць.
З’ясовано, що окремим напрямком наукової та культурно-просвітницької діяльности О.Цинкаловського стала його праця як музейного працівника та музеєзнавця. Показано, що професійна діяльність вченого пов’язана з Архівом історії Унії, Державним археологічним музеєм у Варшаві, Кременецьким краєзнавчим музеєм. Стверджено, що вчений добре розумів значення музеїв та музеєзнавства у краєзнавчих студіях.
Важливим є не лише дослідити науковий доробок О.Цинкаловського, а й на належному рівні оцінити його внесок в розвиток волинезнавства. У роботі показані різні аспекти увічнення пам’яті науковця – це, насамперед, видання праць, опублікованих ним або про нього; проведення низки наукових конференцій присвячених вченому; встановлення пам’ятних дощок на честь волинезнавця; найменування його іменем вулиць у м.Володимирі й Ковелі та ін.
