Сє Л. .. Методика розвитку виконавської волі майбутніх учителів музичного мистецтва в процесі диригентсько-хорової підготовки

English version

Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії

Державний реєстраційний номер

0822U100511

Здобувач

Спеціальність

  • 014 - Середня освіта (за предметними спеціалізаціями)

28-01-2022

Спеціалізована вчена рада

ДФ 41.053.027

Державний заклад "Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського"

Анотація

У дисертаційному дослідженні на основі теоретичного узагальнення обґрунтовано і запропоновано вирішення актуальної науково-педагогічної проблеми розвитку виконавської волі майбутніх учителів музичного мистецтва в процесі диригентсько-хорової підготовки через реалізацію авторської методики. Актуалізовано специфіку прояву виконавської волі в особистісному та професійному аспектах художньо-педагогічної полікомунікації в умовах мистецько-освітнього середовища з урахуванням духовного потенціалу хорового мистецтва і специфіки диригентсько-хорової підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва як платформи їхнього творчо-педагогічного самовираження і фахової самореалізації. Розроблено педагогічні умови та відповідні методи розвитку виконавської волі майбутніх учителів музичного мистецтва в процесі диригентсько-хорової підготовки на основі розглянутої методологічної концепції. Такими педагогічними умовами є: стимулювання прагнення здобувачів до отримання задоволення від професійно-особистісного успіху в умовах творчого змагання (методи: Дискусійна сесія, ТікТок-челендж, Тьютор-челендж, Вокально-хоровий проєкт); ініціація самонаказів щодо подолання невідповідності еталонного та реального хорового звучання задля досягнення найкращого художньо-інтонаційного результату (методи: Інтонаційне моделювання, Художньо-інтонаційні фрейми, Слуховий тренінг, Творчий виклик); упровадження прийомів театральної педагогіки як творчого ресурсу досягнення максимального емоційно-експресивного впливу на співаків у процесі інтонаційно-звукового втілення художньо-виконавської концепції хорового твору (методи: Художні читання, Образ героя, Диригентські варіації, Руйнування міфу); ініціація суб’єктної активності здобувачів щодо здійснення симультанного рефлексивного моніторингу диригентсько-хорової діяльності через аналіз і оперативне коригування виконавських зусиль з метою досягнення бажаного звучання (методи: Імпакт-моніторинг, Виконавський самоаналіз, Практика симультанної уважності, Техніка уявного диригування). Для організації діагностичного етапу експерименту з метою виявлення стану розвиненості виконавської волі здобувачів було розроблено критеріальний апарат, спрямований на оцінювання рівнів розвиненості досліджуваного феномену відповідно до змісту його структурних компонентів. Мотиваційно-інтенційному компоненту відповідав особистісно-аксіологічний критерій, який дозволяє дослідити прояви особистісно-ціннісної спрямованості на досягнення бажаного звукового результату в процесі диригентсько-хорової діяльності; інтонаційно-проєктувальному компоненту відповідав інтонаційно-моделювальний критерій, покликаний оцінити рівень усвідомленого сприймання і реалізації художньо-інтонаційного образу музичного твору на основі сформованих інтонаційно-стильових еталонів; комунікативно-енергетичний компонент діагностувався за допомогою інтерактивно-експресивного критерію, який відображає міру здатності до емоційного «зараження» учасників хорового колективу щодо залучення до художньо-емоційного поля хорового твору через використання доцільно-експресивної диригентсько- виконавської техніки; рефлексивно-регулятивному компоненту відповідав корекційно-когерентний критерій, спрямований на діагностування міри продуктивності інтонаційно-слухового симультанної рефлексії у процесі рішення інтонаційно-виконавських завдань. Узагальнення результатів проведеного теоретичного і діагностичного дослідження забезпечили розробку авторської методики розвитку виконавської волі майбутніх учителів музичного мистецтва в процесі диригентсько-хорової підготовки, що передбачало поетапну реалізацію запропонованих педагогічних умов і методів на методологічній платформі визначених наукових підходів і принципів. Формувальний етап експерименту передбачав упровадження у цикл дисциплін диригентсько-хорової підготовки здобувачів спеціально організованих технологій та методів, і був умовно розподілений на три етапи. Консолідаційно-імпульсний етап передбачає актуалізацію, акумуляцію та систематизацію знань, умінь, досвіду диригентсько-хорової діяльності, які набули здобувачі; продуктивно-модернізаційний етап спрямований на оновлення та поглиблення існуючих знань, умінь і навичок диригентсько-хорової діяльності майбутніх учителів з урахуванням вектора на розвиток і прояв виконавської волі; творчо-веріфікаційний етап спрямований на практичну перевірку, аналіз і усвідомлення набутого хормейстерського досвіду, та реалізацію його у виконавсько-педагогічній діяльності.

Файли

Схожі дисертації